сценарії виховних заходів

сценарії виховних заходів

Сценарій

проведення свята до Дня української писемності та мови

Мета. Розширити і поглибити знання дітей про мову. Показати її багатство, мелодійність, красу. Розвивати виразне мовлення, уяву, мислення, образну пам'ять. Збагачувати словниковий запас. Виховувати любов до рідної мови, рідної землі, художнього слова, пісні, повагу до батьків.

(Клас святково прибраний. На дошці плакат «Свято мови», розвішані рушники, на столах розкладені українські вишиванки.)

Учитель. Шановні гості, друзі! Запрошуємо вас до нашої господи - на сіль, хліб, на щире слово, бесіду мудру, свято наше - торжество рідної мови. Українська мова - це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов'їна. Наша мова прекрасна, барвиста, наче дощова веселка .

Учень.
Раді ми вас привітати,
Бо у нас сьогодні свято –
Будем нашу рідну мову шанувати.

Учениця
Ми малі, та всі ми друзі,
Ми одна родина,
А найбільша наша мати Рідна Україна.

Учень.
Україна - рідний край
Поле, річка, зелен гай.
Любо стежкою іти.
Тут живемо я і ти,

Учениця
Моє коріння - рідний край,
Основа - пісня й вишитий рушник,
Джерельна мова, рідна світанкова
І в синім небі журавлиний крик…

Учитель. Наш рідний край - Україну не можна уявити без ніжної калини, вишитих рушників, без гарної української пісні. І зараз давайте заспіваємо пісню «Немає України без калини»

Немає України без калини,
Як і нема без пісні солов'я:
А ми - народ, зернина від зернини,
В біді і щасті - ми одна сім'я.

Немає України без тополі,
Як і нема без сонця сяйва дня.
Ти без коріння - перекотиполе,
А корінь там, де вся твоя рідня.

Без рушників немає України,
Як без любові і життя нема.
Душа без України - мов руїна,
пуста і мертва, холодно-німа.

Немає України без вербиці,
Без сивого Славутича-Дніпра.
Нап'юся живодайної водиці,
В ній зачерпну любові і добра.

Учитель Наша Україна стала рідною домівкою для людей різних національностей. Для кожного дорога його мова, а нам, українцям, найближча до серця українська. Вона нічим не гірша від італійської - така ж співуча, російської-така ж багата, білоруської - така ж мелодійна. Наша мова чудова, чи не так, діти?

Учениця.
Ой, яка чудова Українська мова
Де береться все це,
Звідкіля і як!
Є в ній ліс, лісочок,
Пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс
Є іще й байрак.
І така ж розкішна і гнучка,
Як мрія.

Учитель. Мова! А що таке мова?

Діти. Слова. Звуки. Речення.

Учитель. А як складається наша мова?

Учень.
Ми щодня і щохвилини
Слово в'яжемо до слова,
Мов чудесні намистини
Так виходить наша мова.

Учитель. «Слово до слова - зложиться мова», - так говорить народ. А Тарас Григорович Шевченко ось як про неї сказав.

Учениця.
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос - більш нічого
А серце б'ється, ожива,
Як їх почує...

Учитель. Не можна ходити на рідній землі, не зачаровуючись виплеканою народом у віках рідною мовою. Мова - надбання предків, наше багатство, державна перлина. «У кого рідна мова, в того й душа здорова» - каже народне прислів’я. Саме завдяки мові ми можемо порозумітися, переказати свої почуття, переживання. За допомогою мови ми бережемо свою історію, передаємо нащадкам неоціненні скарби минулого і сучасного. Українська мова, якою ми зараз розмовляємо, розвивалась протягом багатьох століть.
Ми з вами одержали у спадок сучасну українську літературну мову - багату, розвинену, гнучку.

Учень.
Вивчайте, любіть свою мову,
Як світлу Вітчизну любіть,
Як стягів красу світанкову,
Як рідного неба блакить.
Ти постаєш в ясній обнові.
Як пісня, линеш, рідне слово,
Ти наше диво калинове,
Кохана, материнська мово!

Учитель. Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, надзвичайною ласкою і простотою. У них мамина ласка і любов, світ добра, краси і справедливості, щира віра у магічну силу слова.

Учениця.
Мова рідна, слово рідне!
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько
Тільки камінь має.
Як ту мову міг забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити
Ненька наша мила.

Учень.
Це місячне сяйво і спів солов'я,
Півонії, мальви, жоржини.
Моря діамантів - це мова моя,
Це мова моєї Вкраїни.
Це матері мова. Я звуки твої
Люблю, наче очі дитини ...
О, мово чудова! Хто любить її,
Той любить свою Україну.

Учитель. «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь», закликає нас Кобзар. Ось ми і вчимося любити, шанувати мову свого народу. Де б ви не були - ніколи не забувайте той клаптик землі, де ви народилися і виросли, ту мову, якою вам співали колискову, якою ви вимовили перші свої слова.
А чи знаєте ви пісні українські?
Адже пісня - душа народу

Учні. Так, знаємо

Учениця.
Народна пісня - голос невсипущий,
Душі людської вічне відкриття.
Вона ніколи, як і хліб насущний
Не вийде з мови сущого життя.

Учитель. Українська народна пісня. Вона, як сльоза, очищає душу. Пісня, як свята молитва . Народна пісня цілюща, як материнське молоко. Бо живе у ній наш родовід, в ній живе наша прекрасна Україна. Кажуть, допоки живе мова, то до тих пір живе народ. Дякуючи пісні, ми можемо висловити свої почуття, радість і смуток, любов і гнів, пожартувати. Тож давайте заспіваємо.

Жартівлива українська народна пісня «Грицю, Грицю...»

Грицю, Грицю, до роботи - В Гриця порвані чоботи.
Грицю, Грицю, до телят - В Гриця ніженьки болять.
Грицю, Грицю, молотити - Гриць нездужає робити.
Грицю, Грицю, врубай дров - Кахи, кахи - не здоров.
Грицю, Грицю, роби хлів - Кахи, кахи - щось охрип.
Грицю, Грицю, до Ганнусі - Зараз, зараз, приберуся.

Учениця.
Хай буде щасливою Вільная днина,
Хай буде веселою Україна,
Хай сонце світить людям весняне,
Хай крига зимою в серцях розтане.

Ведучий. Сьогодні свято. А воно має бути радісним, веселим.. Наш народ дуже любить жарти. Тож і ми давайте пожартуємо.

Співаночки
На березовій галявині
Розгулятись саме час
Ми приспівки-веселинки
підготовили для вас.

Посилала мене мати
Заганяти гусака .
А я вийшла за ворота
І давай-но гопака

Якби снігу та дощу,
То зварила б я борщу,
якби трохи простокваші,
то зварила б горщик каші.

Я сама розфарбувала
В синій колір покривало.
Рижий кіт під ним поспав –
Полосатим тигром став.

Цілий день цукерки хрума
Неслухнянтй наш Івась
Про цибулю як подума –
Сльози котяться ураз.

Сів хлопчина на стовпець –
Ось і співанкам кінець.
Ми попросим усіх вас –
Похваліть тепер ви нас.

Народні оповідки-жарти
Таємниця
Їде дядько на возі, назустріч йому кум.
- Що везеш куме?
Кум устав із воза, підійшов і каже на вухо:
- Овес.
-А чому так по секрету говориш?
-Щоб кобила не почула.

Досадив
Їхав раз дядько слабенькою конячкою, а вона і пристала. Так він сам запрягся, а конячку прив'язав до воза та каже:
-От бачиш, конячко, не схотіла їхати, так іди пішки!

Учитель. Народна мова - безмежний океан. Це і дума, поема, казка, легенда, переказ, приказка, прислів'я. Немає у світі людини, яка б не любила казок, або хоча б не чула їх. А ви любите казки? Тоді давайте пограємо у гру. Я зачитаю уривок із казки, а ви всі (діти,) відгадайте, з якої це казки.

1. Кличе дочка собачку Хвінку:
- Ходи, Хвіночко, не лежи ...

2. Котику мій,
Мій братику!
Несе мене лиска За кленові ліси,
За крутії гори,,
За бистрії води...

3. Гуси-гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята
Та понесіть до батечка,
До рідної матінки.

4. Пішла баба до воза, глянула: нема на возі ні коміра, ні риби.

5. «Я, вовчик-братик. Пустіть і мене до себе жити». - Вліз і той ...

6. Плодів, що я здобув, не видно, бо вони в серці й розумі моєму.

7. Вона зняла з ніг матусі взуття й принесла їй води у мисці - помити ноги.

8. Зварила молочний кисіль, та й розмазала тоненько по дну тарілки ...

- А тепер відгадайте загадку.
Хто вас, діти, щиро любить,
Хто ласкаво вас голубить,
Не стуля вночі очей,
Дбає все про вас, дітей?

(Мама дорогенька)

- Подумайте і скажіть, яка ваша мама.

(Конкурс добирання лагідних слів-прикметників до слова мама»).

КОНКУРС - Скласти прислів'я за складами і цифрами-підказками.

(Добре тому жити, хто вміє говорити.)

Учитель. Жила собі маленька дівчинка, яка дуже сумувала, а коли прийшли до неї подруги, то розвеселили її, Як же їі звали? Відгадайте. «Подоляночка»

(Дівчатка ідуть по колу і співають пісеньку «Подоляночка»).

Десь тут була подоляночка,
Десь тут була молодесенька,
Тут вона сіла, тут вона впала,
До землі припала, личко не вмивала,
7 літ не вмивалась, бо води не мала.
Ой устань, устань , подоляночко,
Ой устань, устань молодесенька.
Вмий своє личко, личко біленьке,
Біжи до Дунаю, бери молоденьку,
Бери ту, що скраю.

Учитель. Наша мова, як і будь-яка інша, легко, без зусиль сама до рук не дається. Але вона - наш вірний друг і помічник протягом усього життя. Багатство мови зберігається у незліченній кількості чудових українських пісень, у думах, казках, у творах письменників, у живій розмовній мові. Наше завдання - берегти цей неоціненний дар, примножувати його, не засмічувати чужими і грубими словами.

Учень.
Одна Батьківщина, і двох не буває.
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.

Чи співала малому, коли засинав?
Чи можна забути ту стежку до хати,
Що босим колись протоптав?

Учениця,
Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї,
Її вечорами по всій Україні Співають в садах солов'ї.
І я припадаю до неї устами,
І серцем вбираю, мов спраглий води,
Без рідної мови, без пісні, без мами
Збідніє, збідніє земля назавжди.

А зараз давайте заспіваємо Пісню «Край калини»
Край калини, м'яти край,
Чебрецю та жита,
Стрічкою цвіте твій гай,
Як віночок витий.
А пшениці вії вмить
Вітер підіймає,
Степ в ромашках мирно спить,
травами співає,
Нам калини світлий шлях
Мрії готували,
щоб пісні цвіли в очах
та в серцях лунали.

Учитель. Діти, придивіться уважно, які чудові вишиванки ми зібрали. Це роботи ваших мам, бабусь та вас самих.

Виряджаючи сина у дорогу, за українським звичаєм, мама дарувала вишиваний рушник, який повинен вберегти його від лиха та біди. Немає в селі жодної оселі, де б не було вишитого рушника. А ще існує давня традиція: гостям на рушнику підносять хліб, як символ гостинності нашого народу.
Діти, а що ви знаєте про коровай, яким вітають дорогих гостей

Учень.
Він шишкатий і рум'яний,
Ліг на чистий рушничок,
А на тому короваї Солі білої дрібок.

Учениця.
І калини грона повні
Червоніють для прикрас ...
- Короваю, гість шановний,
- Звідкіля прийшов до нас?

Учень.
Коровай прийшов із поля.
Пахне сонечком він красним І промінням теплим, ясним.

Учениця.
Пахне полем, колосками Цей хороший коровай,
В ньому праця тата й мами,
Що збирали урожай...

Учень.
Сійся, родися, жито-пшениця Щоб був хліб на столі І щоб цвіли, як квіти, гарні українські діти.

Учитель. Наше свято наближається до кінця. Ми дуже раді і щасливі, що сьогоднішнє свято заронило у наші серця ще одну краплинку любові до рідної мови, до України, до родини, до всього українського народу.
Багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю. Ви з кожним роком будете глибше пізнавати її скарби.

Учи, дитино, рідну мову,
Гордися нею і лелій,
А зрадити голубоньку чудову
Ти навіть в думці не посмій.
Молися нею юними устами
Вона твоя, як серце і душа.
Вона від прадіда, від тата і від мами,
Вона - Шевченкова, Франкова, Куліша.
Люби її, як матінку й природу,
Горнись до неї - ти ж бо її син!
Вона - безсмертя рідного народу,
Могутній, вічній України дзвін.

Висновок. То як, діти, нам треба ставитись до рідної мови?

Сценарій вечора-спомина про трагедію Чорнобиля

Чорнобиль не має минулого часу

Мета: згадати про трагедію віку — вибух на ЧАЕС, поглибити знання учнів про неї, визначити негативний вплив аварії на стан навколишнього середовища та здоров'я населення; розвивати вміння школярів аналізувати та узагальнювати навчальну інформацію, вміння виразно декламувати, артистичні здібності; виховувати особисту стурбованість кожного учня за все, що відбувається навколо, вчити сприймати чужу біду, чужий біль як власні, сприяти формуванню патріотичних почуттів у школярів.

На сцені — стіл, накритий чорною скатертиною. На столі — образ Божої Матері, розламана хлібина, запалена свічка, кетяг калини. Задній план — чорний драп, два плакати, вінок.

Лунає дзвін.. Виходять ведучі.

Ведуча. Лунає екологічний дзвін. Тривогою та болем наповнені його звуки. Болем за нашу землю, яку зрошують смертоносні кислотні дощі, за отруєні хімічними відходами ріки, за небо з озоновими дірами, за вирубані ліси. Тривогою — за майбутнє життя.

Ведучий. Стогне дзвін. Та найгіркішими нотами звучать у ньому голоси Чорнобиля, катастрофи, яка ніколи не зітреться з людської історії, не згасне у віках.

Учитель. Шановні присутні! Сьогодні ми проведемо вечір-спомин про трагедію Чорнобиля.

Полин-трава... Стародавнє містечко пригорнулося серед лісів і ланів до світловодої Прип'яті. А звідки, з яких глибин народних придбала ти назву— полин-трава?

Чорнобиль... Мертва зона... Сьогодні такі слова гірким болем відлунюються у наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони порожні, мертві. Поступово руйнуються хати. Разом із ними руйнуються, зникають неповторні цінності поліської давнини.

Про жахливу подію важко згадувати, страх проймає душу при згадці про мільйони загиблих людей, особливо молодих, які помирають повільно, але в тяжких муках. Ще багато століть ця трагедія буде нага¬дувати про себе вадами у новонароджених.

Ранок... Чорний ранок...

26 квітня 1986 року.

О 1 годині 23 хвилині 40 секунд, коли всі безтурботно спали, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало полум'я. Мирна, щаслива весна перестала існувати.

Учениця

Зоря полинова горить

І осяває в дооколі.

Порожні села, ниви голі,

Бур'ян, що з вітром гомонить.

Печать і пустка — на віки.

Мов сльози, роси серебріють.

І страшно, хижо, дико виють

В безлюдній Прип'яті вовки.

Ведучий. Ніяких сигналів про небезпеку, ніяких звісток про евакуацію. Лише згодом пролунали сигнали ЦО про негайний вивіз населення. Люди були забрані з вулиць, дехто встиг узяти в руки необхідне. Ніхто не думав тоді, що назавжди покидає рідну домівку.

Ведуча

Дно річки вистеляють блискавки,

Метаються в повітрі ластівки,

Громи стрясають луни-перелуни,

І дощ між небом і землею струни

Сріблясто напинає на вітрах,

І чорні хмари навівають страх.

Куди не глянеш — все мов нереальне.

Стоїть край шляху дерево печальне,

Гудуть дроти високовольтних ліній,

Чорніє човен між розквітлих лілій,

Лежить село, неначе на картині,

Біліючи хатами на долині.

А в тім селі ні голосу, ні звуку,

І вікна випромінюють розлуку.

І двері навхрест дошками забиті,

І журавлі криничні сумовиті,

І тихий сад біля старої школи,

І дітям у ній не вчитися ніколи.

Навколо пустка і печаль біблійна,

Навколо смерть, незрима і повільна.

Чортополохом обрій заростає,

Зело і квіти стронцій роз'їдає,

І час пересипається пісками

На полі, що шуміли колосками.

А по ночах, трагічне і фатальне,

На землю ллється світло астральне,

І фантастичне, сіре мерехтіння

Людей, які від наглої біди

Пішли із цього краю назавжди.

Поволі слід за ними заростає,

І дощ свинцевий землю засіває,

І дно ріки встеляють блискавки,

І, розметавши крила, ластівки

Ширяють на чорнобильських вітрах,

І чорні хмари навівають страх.

Ведучий.

Чорнобильська зона...

Звучить фрагмент пісні «Зона» у виконанні Лілії Сандулеси.

Ведуча.

Біда розчинилася у духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць, у всій красі. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилась у людях. Ця трагедія увійде в історію, в усі хроніки 'людства як невигойна рана на тілі України. Увесь цей жах відгукнувся болем у серцях мільйонів людей.

Через кілька секунд по сигналу тривоги прибули до реактора пожежні на чолі з лейтенантом Володимиром Правиком, потім прибув Віктор Дибенко. Вони ступили у вируюче полум'я, у смертельну радіацію, рятуючи людей.

Сьогодні згадаємо тих перших, які кинулися у вогонь, у небезпеку, які затулили собою усіх нас. Це Віктор Дибенко, Володимир Правик, Микола Ващук, Володимир Тищура, Микола Титенок, Василь Ігнатенко... Усього у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи взяло участь 600 тисяч осіб із СРСР, зокрема, українців — 350 тисяч.

Померло після Чорнобильської аварії 14 тисяч ліквідаторів-у країнців.

Ведучий. Як багато горя... Воно б'є у наше серце, у свідомість. Страшне чорнобильське лихо і досі продовжується, забираючи все нові й нові жертви.

Але я вірю, що пісня у лузі ще озветься і доля сонечком зійде, з'явиться радісна веселка після чистого дощу над тобою, мій краю.

Учениця

У лугах пишається калина,

Біжить по каменю вода.

За руку мати молода

Веде у світ малого сина.

Щебече, мов пташа, дитина,

Цвіте і сяє далина,

Але тривожна і сумна

Лежить під небом Україна.

Здається, ніби мирна днина,

Проте, Чорнобильська біда

Не проминула без сліда.

І гіркота пече полинна.

Передчуття терзають злі;

Повторювать все важче й важче,

Що вічно будуть син і мати,

І будуть люди на землі.

Звучить пісня «На могилі моїй посадіть молоду яворину»

Ведуча. Пролітають роки. Для людей цей край став мертвим, але природа і далі продовжує життя. Вона мовчки страждає за помилки людей. Природа оживає:

Жасмин цвіте, і трави косять,

І сіно пахне і п'янить.

І йдуть дощі, коли не просять,

І з вітром колос гомонить.

Усе живе жадає жити,

Снаги і сили повне вщерть.

І важко, й страшно говорити,

Що над усім чигає смерть.

Радіація встигла наробити багато яиха не лише теперішньому поколінню, але й прийдешньому. Чорнобиль — незагойна рана на тілі нашої землі.

У 1986 році виселено з Чорнобильської зони 91 тисячу мешканців із 76 населених пунктів. Ще протягом 10 років продовжувалося виселення. До 1996 року переселено 160 тисяч осіб. На цей час усього виселено із чорнобильської зони 166 тисяч населення.

Більше 2 тисяч населених пунктів мають статус постраждалих.

Ведучий. Повертаючись до безлюдної зони, журавлі дивуються, чому тут не чути веселих дитячих голосів, чому тут немає життя? У цій місцевості безлюдні будинки.

Учениця

На пустищі дикім росте бузина,

Сіріє край поля хатина сумна.

Облуплені стіни, полин, спориші, —

Не видно й не чути навкруг ні душі.

І тільки при місяці, пізно в ночі,

Коли над хатиною стогнуть сичі

І вікна примарливим блиском горять, —

З сіней у світлицю крадеться, мов тать,

Якась неземна, потойбічна мара,

І груша в дворі завмирає стара.

І чути, як в миснику дзвонять миски,

І хрестяться лячно побожні жінки.

І світять очима коти з темноти,

І хочеться швидше те місце пройти,

Де буйно і дико росте бузина,

Де пусткою хата сіріє сумна.

Учень

На грані людства, на краю —

У тривозі атомній стою.

Душа тривожить, мов птиця:

А що, як висохне криниця?

Тривожить у полі колос:

Чому замовк пташиний голос?

І вмить здригається планета,

І річка Прип'ять і річка Лета.

Не все, не все пощезне * світі.

Ще в зорях — сад, земля — у цвіті.

Лист подорожника. Дорога.

Та в серці — атомна тривога.

Учениця

Чорнобиля гіркий полин

На серце ліг незримо й тяжко,

І плине над землею дзвін

Із тихим стогоном протяжно.

То дзвонять дзвони не Хатині,

Де слід лишила свій війна,

Це стогнуть землі України,

Де мирний атом не мина.

Він впав смертельною росою

На рай дібров, на зелень трав,

Своєю чорною косою

Провів по розмаїттю барв.

І попелом покрились села,

І згинуло усе живе.

Пропали усмішки веселі,

Замовкло птаство лісове,

Лиш на отруєній землі

Небачена розкрилась квітка -

Про допомогу крик німий,

Між попелом остання іскра,

Запала тиша…..

1-й учень Кохану землю вбили без ножа,

Витає смерть невидима над нами,

Волає криком зболена душа,

Димить реактор горя небесами.

2-й учень З колючим терням на чолі вінець.

Земля у зоні — як у домовині...

Хоч лжепророки дзвонять про кінець —

Жива ж душа, і жити в Україні.

3-й учень Кривава тінь від чорного хреста

Лягла степами аж на хвилі моря.

Пекельна зона — дика і пуста,

Гірка, як полиновий присмак горя.

4-й учень Ще б'ється серце, бо ж душа жива.

Хоч рясно зародила садовина —

Та смертю дихає отруєна трава

І плаче стронцієм поранена калина.

5-й учень Хати скресають болем у селі,

Жевріє ранок в голубім віконці,

І півень на трухлявому щаблі

Курчаток будить грітися на сонці.

6-й учень Зіржавіє, згниє колючий дріт,

Натомлена краса зітре кайдани,

Проб'є кровинка товщу чорних літ,

Жива роса загоїть земні рани.

Звучить сумна музика.

Ведуча Одна зозуля кувала в квітні

Вісімдесят шостого року,

Що ці найближчі місяці літні

Вилізуть людям боком.

Вона так настирливо кувала,

Що суне якась навала

Проти духу нашого і тіла.

Чути стук метронома.

Ведучий. У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилині 40 секунд над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало полум'я. Розпочалась пожежа.

Всі учасники виходять. Виконується «Танець вогню» під пісню «Амено».

Танцівниці ставлять запалені свічки на стіл у підсвічник.

Ведуча

Я — вогонь! Язики мого полум'я

Промовляють болючі слова.

Золотим і неміряним полем я

Прошумлю, ніби чорні жнива.

Ведучий Я — вогонь! У потопі моїм не ковчеги —

Тільки дим до небес попливе,

Я не той, що світив у печерах, —

У мені безпросвітність живе.

Ведуча Я — вогонь! Я сидів у бетонній темниці,

Я вам світлим і мирним здававсь,

Та ланцюг мій тримався на нитці

І нарешті дібрався до вас.

Ведучий Я — вогонь! Не чекали від менецього ви,

І спокійним, як завше, був сон,

Коли рухався я ланцюгово,

Як велить мій глибинний закон.

Інсценівка вірша С. Йовенко

По черзі виходять чотири учениці в чорних хустках, четверта — з дитиною на руках.

Автор

Зойкнула Земля чаїним криком:

1-ша учениця Сину, вбережи і захисти!

Автор Вийшла мати і з іконним ликом.

2-га учениця Йди, синочку. Хто ж, коли не ти?

Автор

Спалахнуло небо, впало крижнем:

3-тя учениця Сину, збережи і захисти!—

Автор

Вийшла Жінка з немовлятком ніжним:

4-та учениця йди, коханий. Хто ж, коли не ти?

Автор

...І уже ні сина, ані мужа.

Лиш розверсті зорані поля.

Та пліч-о-пліч стали Біль і Мужність.

Дух і Воля. Небо і Земля.

В е ду ч а. Першими до реакто¬ра через кілька секунд по тривозі прибули пожежні з охорони АЕС на чолі з начальником караулу Володимиром Правиком.

Його загін першим уступив на лінію вогню, а Володимиру ж лише 23 роки. У молодого лейтенанта не було права на помилку.

Ведучий. За караулом Правика прибув караул його бойового побратима Віктора Кібенока з охорони м. Прип'яті. І вони ступили у вируюче полум'я, у смертельну радіацію, рятуючи станцію і людей, не думаючи про своє життя. Всі чітко усвідомлювали небезпеку, та, як і личить воїнам, зовсім не берегли себе.

Ведуча. Вогонь усе лютував, не вщухав. Навкруги задушливий дим. Киплячий бітум пропалював чоботи, бризками осідав на одязі, в'їдався в шкіру. Люди слабшали від нестерпної спеки і болю.

На сцену виходять учні-читці.

1-й учень

Ті, що згоріли в огні

В перші хвилини двобою,

Землю прикрили собою,

Як наші діди на війні.

Не залишили пости,

Мужньо стояли на герці,

Пам'ятник їм вознести

Треба у кожному серці.

1-ша учениця

Перший удар на себе...

Перший вогонь на себе...

З полум'ям стали до бою,

З полум'ям смертоносним.

І заступили собою

Світ — що малий, що дорослий.

2-й учень

Світ з посивілим житом

З цвітом і гроном калини,

З вічним дитячим сміхом,

Що на вустах Батьківщини,

Світ – із лугами , лісами,

З ріками і зорею,

З чистими небесами

Над скупаною землею.

Виходить учениця (мати) з немовлям.

2-га учениця

І віддали все, що мали:

Життя — що одне в людини.

Вірю, що врятували

Долю моєї дитини. (Співає колискову.)

Спи мій синочку, спи!

Сплять українські степи,

Вітер з Чорнобиля спить. (2 рази)

Краще його не будить.

Сонечко наше ясне,

Хай нас біда обмине.

В хату не пустим біди —

Треба дитинці рости! (2 рази)

Ведуча. Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна і нелегка, але все дається в порівнянні. Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, а ті, що могли ніколи не народитися після 1986 року, народились, живуть і вчаться творити прекрасне. Серед них і ви, дорогі наші діти.

Ведучий. Відвага... Для пожежного це невід'ємна професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охороци виконували свою звичайну роботу. 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а і Європу. Шість чоловік загинули майже відразу. І всі молоді.

Ведуча. А їм би тільки починати жити, кохати, нести радість близьким. У кожного були свої плани та надії. Та ніч 26 квітня стала для них фатальною. Вони не озиралися, не ховалися за спини інших. У самому пеклі аварії вони виконали свій обов'язок до останнього подиху.

Запам'ятайте їхні імена. На все життя запам'ятайте.

Виходять хлопці з портретами, перев'язаними чорними стрічками.

Ведучий. Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Правик.

1-й учень

Коли біда чорнобильська війнула, Коли упав наладчик неживим, Був першим тут начальник караулу, Володя Правик, з воїнством своїм.

Ведучий. Герой Радянського Союзу лейтенант Віктор Кібенок.

2-й учень

Лейтенанти — хлопці непохитні,

Молоде, вогняне покоління,

Ви, як пам'ять, у тривожнім світі,

Роду незнищенного коріння.

Ведуча. Сержант Микола Ващук і сержант Володимир Тищура.

3-й учень

Сержанти — мужність і звитяга,

Від землі ви набирали сили...

Ще далеко десь до саркофага,

Та вогонь життям ви зупинили.

4-й учень

Першим важко: ви ж були найперші,

Із вогню та в полум'я шугали.

Не до подвигів і не до звершень,

Ви ж собою людство заступали.

Ведучий. Старші сержанти Василь Ігнатенко та Микола Митенок.

5-й учень

Ви з вогнем назавжди подружили,

Сівачі, поліщуки від роду,

Залишили вірності присягу —

Батьківщині. Матері. Народу.

6-й учень

Замуровує душу біль самоти,

Бо не встигли нащадків лишити...

І на цвинтарі чорно волають хрести

На чотири сторони світу!

Ведуча. Ми схиляємо свої голови перед усіма, кого сьогодні вже немає з нами, перед тими, хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільйонів.

Хвилина мовчання, хвилина мовчання...

Це мить не прощання, а вічне стрічання

Із тими, кого вже не стрінемо ми.

Коли наступає хвилина мовчання,

У пам'яті нашій клекочуть громи.

Тож устаньмо і — помовчимо мить — у пам'ять про тих, хто заснув вічним сном, сказавши своє вагоме слово в цій трагедії.

Чути звук метронома. Хвилина мовчання. Звучить пісня Н. Яремчука «На могилі».

Сценка «Молитва»

Входить мати з дитиною.

Мати. Дитино моя!

Ромашка цвіте — не доторкнись. Трава буяє — не доторкнись.

У бджіл на крильцях доза смертельнаї Не доторкнись.

Мати й дитина стають на коліна перед образом Матері Божої.

Дитина

Пречиста Маріє!

Чого твоє серце не вміщують груди,.

Неначе в нім плачуть і стогнуть всі люди?

Чого твоє серце так полум'яніє,

Що кров'ю стікає й сказати не сміє?

Мати

Благаю: відверни незриме,

Невідворотне і страшне:

На цих приречених низинах

Ніхто не сіє і не жне.

Отруєна квітка сльозою стікає,

Дочасно згорають живі пелюстки....

У пеклі земному живем — не вмираєм,

Благаю, Пречиста, людей захисти!

Мати обнімає дитину за плечі. Обоє виходять.

Входять учень і учениця. Звучить «Венгерська рапсодія».

1-ша учениця

Розколовся чорний грім,

Відкотилась чорна битва.

На калині соловей

Цілу ніч читав молитву.

Вмерли зорі, місяць вмер —

Ані кого й ані чого...

На калині соловей цілу ніч Молився Богу.

Бідна роздавлена комаха страждає так само, як помираючий гігант. (У. Шекспірілим житом, З цвітом і ґроном калини, З вічним дитячим сміхом, Що на вустах Батьківщин тиша...

1-й учень

Мла чорнобильська сліпа,

Наче так у світі й треба...

На калині соловей

Цілу ніч ридав до неба.

Облітають літо і літа

Золотом чорнобильського плоду,

Стронцієвим смутком обліта

Дерево вкраїнського народу.

Входить двоє ведучих і дві учениці.

Ведуча. Поля і луки, ліса і озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко вражені невидимою хворобою. Дичавіє земля, хоча ще квітують і родять сади. Ніхто не споживає тих гірких плодів, ніхто не йде до лісу за його цілющими дарами; не п'є води, насиченої радіоактивною отрутою, і навіть повітря, яким ми дихаємо, стало ворогом.

1-ша учениця

Як страшно це: води не скуштувати.

У тім краю, де Прип'ять, де Дніпро!

І хто посмів знічев'я відірвати

Від губ народу цілого відро?

Дивлюсь на землю, на річкові води

І думаю, аж чорна від журби.

А нам казали: «Ви царі природи»...

А ми ж насправді — атома раби!

Ведучий. Чорний круг невідомо скільки років залишиться виразкою на лоні природи, за¬карбується в серцях людей, які покинули рідні домівки, обжиті, облаштовані місця, могили своїх батьків.

Офіційна довідка (середина травня 1986 року ): із зони вивезено понад 90 тисяч жителів; утрачено 48 000 га земельних угідь; виведено з ладу 14 підприємств; 15 будівельних організацій; втрачено 90 000 м2 житла, 10 400 приватних будинків.

2-га учениця

Загидили ліси і землю занедбали.

Поставили АЕС в верхів'ях трьох річок.

То хто ж ви є: злочинці, канібали?!

Ударив чорним дзвін і досить балачок.

В яких лісах іще ви забарложені?

Що яничари ще занапастять?

І мертві, і живі, і ненароджені

Нікого з вас до віку не простять!

Інсценівка вірша В. Бурім «Чорнобиль-трава»

Входять дитина і учень. Звучить «Панорама» П. Чайковського.

Дитина. Намалюй, будь-ласка, радість ї красу.

Учень

І малюю я веселку, квітку і росу,

З посмішкою на обличчідівчину в вінку

І хлопчину, що кружляє з нею у танку.

Дитина. Намалюй мені розлуку, смуток і журбу.

Учень

Я малюю лист осінній, схилену вербу.

Що спустила свої віти голі до землі.

І ключами в синім небі ринуть журавлі.

Дитина. Намалюй мені ще ніжність.

Учень Тема не проста.

І малюю я рожеві мамині вуста,

І метелика, і сонце, й квітку лугову,

І зелену шовковисту молоду траву.

Дитина. Намалюй, будь-ласка, намалюй біду.

Учень

Як її намалювати? Спосіб не знайду.

Чи поранену пташину, може, ледь живу?

А рука сама малює чорнобиль-траву...

Дитина

Нащо ти траву малюєш? Це біда така?

Учень Цю траву зовуть «чорнобиль»,

ця трава гірка..

В ній отрута, смерть, і сльози,

і брудна вода.

В ній хвороби, сум, неспокій.

Це страшна біда!

Дитина Краще намалюй щось гарне.

Намалюй життя.

А гірку траву чорнобиль

Викинь на сміття.

Учень

Так, дитино, намалюю я життя тобі.

І надії намалюю, й мрії голубі.

Намалюю синє небо, чисте джерело.

Намалюю я лелеку, поле і село,

Намалюю, віру, розу, доброту й любов.

Та гірка трава чорнобиль проростає знов.

Ведуча. Чорнобиль. Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум'янітиме чорним вогнищем скорботи. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною.

Ведучий. Наче збулися пророчі слова Апокаліпсису від Іоанна Богослова про зірку Полин (як відомо, чорнобиль — трава родини полинових) «Засурмив третій Ангел, — і велика зоря спала з неба палаючим смолоскипом. І спала вона на третину річок та водні джерела. А ймення зорі тій Полин. І стала третина води як полин, і багато людей повмирали з води, бо згіркла вона...».

1-й учень Впала з неба до долу потривожена

Ангелом зірка.

Покотилась до обрію, збурила

зоряну синь.

На душі стало сумно,

на устах стало солоно-гірко,

Бо чорнобиль-трава — то полин.

1-ша у ч е н и ц я

Чом же ти, Україно,

материнська вербова колиска,

Знов така мовчазна,

мов обпалена груша стоїш?

І течуть твої сльози,

і болять твої рани так близько.

Чом не просиш у Бога здоров'я

для діток своїх?

2-га учениця Ти завжди була з Богом,

не нужденна ні хлібом, ні сіллю.

Як допустила, щоб скалічили душу свою.

Впала з неба зоря, покотилась

Чорнобильська зірка...

Сіра осінь прийде, готуватись

до вічності треба,

І петля радіації стягує шию твою.

Встань, моя Україно, простягни

свої руки до неба,

Знай, що Бог ще чекає молитву твою.

3-тя учениця Князівська земле!

Плачуть твої предки

Трагічним сном, століттям замалі,

Чорнобиль був, Чорнобиль попередив

Про те, що може статись на землі.

Чорнобиль був і є, і завжди буде

В серцях дитячих, мов набатний дзвін.

Ані душа, ні розум не забуде,

Що долю багатьом скалічив він.

5-та учениця Радіаційна днина б'є на сполох,

Радіаційні стогнуть небеса.

Двадцятий вік як доля, а не спомин.

Як хліб душі, як мамина сльоза.

6-й учень Та Бог дав нам життя і треба жити,

Щоб не музейним експонатом стати,

А вирости людьми і так творити,

Щоби нічим нікого не лякати.

Учні-читці виходять. Звучить мелодія.

Ведучий. Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому.

Ведуча. Вирвавшись з-під влади недбайливих господарів, радіація спричинила трагічні наслідки. Горе впало не тільки на Україну. Воно зачепило Білорусію і Росію. На забруднених територіях нині проживає близько 2 млн чоловік, тобто кожний п'ятий. Смерть 35 тисяч людей пов'язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками: скорочування народжуваності та збільшування смертності населення. У державі народилося 14 000 неповноцінних дітей, близь¬ко 70 % від народження мають ті чи інші відхилення у здоров'ї. Збільшується кількість психічних і онкологічних захворювань серед молодого покоління.

Ведучий Чи знаєш ти, світе,

Як сиво ридає полин,

Як тяжко, як тужно

Моєму народу болить!

Громадськість стурбована розбудовою існуючих АЕС, експлуатація яких не дає цілковитої гарантії безпеки для людей і природи.

Вчитель. Сьогодні — День пам'яті, День скорботи і роздумів. Бо нам таки є над чим замислитись. Живемо на технологічному вулкані. Чи не повториться трагедія в іншому місці? Чи стали ми більше шанувати рідну землю? Тож запалімо поминальну свічку — свічку надії 26 квітня. Хай полум'я свічок у наших душах зіллється в одне полум'я віри. Ми будемо жити!

Лунає гул дзвонів. Запалюють свічки.

Ведуча. Мимоволі хочеться гукнути: «Люди! Схаменімося! Дзвони Чорнобиля б'ють на сполох! І, як писав Хемінгуей, не питайте, по кому подзвін. По кожному з нас.

Коли ми цей урок засвоїм,

Що, ідучи всесильно до мети,

Не треба забувати про озони,

Про землі й води, жита срібний дзвін,

Щоби ніколи омертвілі зони

Нащадкам не залишити своїм?

Учитель. Чорнобиль дав нам кілька моральних уроків трагедії;

1-й урок — безвідповідальності (ми не були готові до такої аварії ні морально, ні технічно. І коли вже сталася трагедія, довго все подавалося в присмерках напівправди);

2-й урок — милосердя (всі люди відгукнулись на біду, прийшовши чорнобильцям на допомогу: збирали кошт у фонд Чорнобиля; діти-чорнобильці відпочивали й оздоровлювались у санаторіях, таборах відпочинку);

3-й урок — патріотизму (ми мусимо завжди пам'ятати про подвиг пожежників, щоб у потрібну хвилину стати на захист, прийняти правильне рішення, насамперед думати про тих, хто нас оточує, а не про себе; бути чесними і сміливими, бути людьми, гідними свого народу і не зганьбити його; любити й берегти рідну землю).

Ведучий. Урятований світ. — найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Пам'ятаймо про них і робімо усе, щоб ніколи не падала на землю гірка зірка Полин...

Ведуча О Боже Великий, наш Боже, наш Боже!

Дай певність на радість,

умнож наші сили,

Аби підняли ми обпалені крила,

Щоб швидше минувся час

лиха й випроби,

Щоб змився дощами пекельний

Чорнобиль...

Учитель. Хоч минуло 25 років з того трагічного дня, наслідки Чорнобильської трагедії відчуваються сьогодні. Збільшились захворювання та смертність людей, поширились дитячі захворювання. Ми, нинішнє покоління, повинні робити все можливе, щоб зберегти своє життя і життя майбутніх поколінь: дбати про чистоту землі, насаджувати дерева, прикрашувати землю квітами, травами, не забруднювати ріки, ставки та джерела.

Сценарій мітингу до Дня Партизанської Слави

В1:
Пам’ятаєш, Земле, сорок п’ятий,
Стихле небо, підняте салютом?
Пам’ятаєш, Земле, сорок п’ятий.
Земле, сорок перший не забудь!

В2:
Мітинг, присвячений Дню Партизанської Слави, оголошується відкритим.

В1:
Де ж край війни?
Ніхто не знав на світі.
І падали зернята в жар згори,
Як падають бійці, раптово вбиті,
Як падають їх рідні матері,
Коли приносять звістку поштарі.

В2:
На граніті вирізьблено імена тих,
Хто віддав своє життя за честь і славу рідної землі.
Віроломний напад фашистської Німеччини на нашу країну перервав мирну творчу працю людей.

В1:
Наші земляки не схилили голови перед окупантами.
Ми ніколи не забудемо героїв партизанського руху …



В2:
Її вели на розстріл після мук,
Страшних тортур, скривавлену і босу.
Весняний цвіт торкався ніжно рук
І заплітався в русому волоссі.
На пустирі, над берегом в пітьмі
Виблискували дула автоматів.
Жінки юрмились змучені й німі,
Зігнали всіх дивитися на страту.

В1:
Весняний  вітер сумно голосив,
Що молодим не легко помирати,
Що, там де засмутилися ліси,
В селі глухому гірко плаче мати.

В2:
Ввижалися зруйновані мости,
В очах пливли підпалені машини,
Це тільки частка давньої мети,
Бо     мріялось звільнити Україну.

В1:
Тих, хто вижив у цьому пеклі на ім'я - Війна, з кожним днем стає все менше і менше. Сьогодні на їхніх скронях сивина. Мине час і вони відійдуть у вічність. Тож сьогодні ми не маємо права обійти їх увагою, наших ветеранів - партизан.

В1:
І нехай в його честь не стоїть обеліск,
І нехай     не помер він від ран;
Низько йому ти завжди поклонись,
Він - великої війни ветеран.

В2:
Перед трагічною хвилиною мовчання
Словами говорити неможливо.
Оця хвилина більше нам розкаже
Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

В1:
Вшануємо світлу пам’ять партизан хвилиною мовчання (хв..мовчання)



В2:
Слово надається …



В1:
Наш обов'язок не тільки в свята згадувати, а кожен день пам'ятати про усіх, хто кував перемогу, залишився живим або загинув.

В2:
За тебе, за мене, за всю Батьківщину,
Хто фронтом звитяги йшов поруч з тобою,
Боровся з фашизмом і гинув в бою.
Хто месником смілим тоді партизанив,
І ворога нищив героєм незнаним.
Згадай їх усіх, замордованих, вбитих,
І гідно живи їх життям недожитим.

В1:
Мітинг, присвячений Дню Партизанської Слави оголошується закритим.

Середня загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів с . Харпачка

Сценарій Новорічного вечора

  

Зала святково прикрашена кольоровими стрічками , дощиком , надувними  кульками . По центру вивіска « Новорічний бал » . Великий бутафорський годинник . По центру зали розміщена ялинка . всі збираються до зали . Б’є годинник , до кімнати заходять Дід Мороз і Снігурка . Звучить лірична мелодія , гості розташовуються по боках зали  

Дід Мороз . З Новим роком !

 Снігурка . З добрим роком !

Дід Мороз . Я цілий світ цей обійшов ,

                               Де лиш сягнути можна оком .

                               І ось тепер на бал прийшов ,   

                               Щоб привітати з Новим роком .

                               Я не їхав , йшов ночами ,

                               Брів глибокими снігами .

                               Пробирався поміж віт .

                               І потрапив я в цей зал

                               На чарівний дивний бал .

Снігурочка .

Сьогодні для суму в нас місця не буде .

Радість і сміх пануватимуть всюди .

Запрошуємо вас танцювати , співати ,

 Щоб настрій веселий , бадьорий всім мати .

( Звучить святкова музика . Гості урочисто проходять по залу ( загальний танець ) .

Дід Мороз . Любі гості , сьогодні я і моя внучка Снігурочка з вашого дозволу будемо господарями цього прекрасного Новорічного балу .

Снігурочка . Цитую : « … прекрасного Новорічного балу » . Так , Дідусь Мороз правий – це дійсно прекрасний Новорічний бал , де зібралося так багато різних казкових героїв . До речі , основною особливістю балу є новорічні костюми , і ви це сьогодні довели .

Дід Мороз . Тому ми хочемо на початку новорічного свята зразу ж оголосити конкурс на кращий костюм .

Снігуронька . А також конкурс « Стань королевою та королем » . А королями нашого балу стануть найактивніші . Найенергійніші . Найусміхненіші та … Одним словом , ті , які дійсно достойні прийняти таку велику посаду .

Дід Мороз . Ну а зараз давайте закружляємо у вихорі танцю .

( Дід Мороз б’є посагом об підлогу . Починає звучати весела музика , всі танцюють  ) .         - 1 -

Дід Мороз . ( кричить ) . Не можу  , не можу більше  .

Снігурочка . Що не можеш більше ?

Дід Мороз . Танцювати .

Снігурочка . Ну а я б могла танцювати все своє життя .

Дід Мороз . Це ти зараз така смілива , а доживеш до моїх 100 років , тоді іншої заспіваєш .

Снігурочка . І що ж ти пропонуєш ? Більше не танцювати ?

Дід Мороз . Звичайно танцювати ! Який же бал без танців . Але після того , як проведемо з нашими гостями бліц – турнір . Ви зможете перевірити свої знання , ну а я тим часом відпочину .

Бліц – турнір .

1 . Назвіть найбільший в світі острів , покритий товстою кригою ?

( Гренландія ) .

2 . Найвища гора земної кулі ?  ( Джомолунгма )

3 . Найглибше озеро у світі ? ( Байкал )

4 . Найбільший у світі птах з розмахом крил до 3 – х метрів ? ( Кондор )

5 . Як називаються великі крижинки , схожі на плавучі острови ? ( Айсберги )

6 . Як називаються хвилі висотою до 50 м , які рухаються зі швидкістю реактивного літака ? ( Цунамі )

7 . Живе в Антарктиді , добре плаває , а літати не може . ( Пінгвін )

Ведуча  1 .

Здрастуйте , шановні гості !

Дорогі товариші !

Раді ми вас всіх вітати

В нашій школі від душі !

Ведуча 2 .

З Новим роком , з новим щастям

Ми вітаєм знову вас .

Свято любе , свято красне

Нам вже починати час .

Ведуча 1 .

Слухайте ! Ніби в чарівному сні ,

В школі сьогодні засяють вогні .

Музика тут залунає і сміх

Свято веселе в нас свято для всіх .

Ведуча 2 .

Слухайте ! Слухайте ! Слухайте всі !        - 2 -

І не прогавте хвилини оці ,

Щирою радістю вибухне зал ,

І розпочнеться в нас карнавал !

Ведуча 1 .

Ах новорічні омріяні дні ,

В залі ялинки тремтливі вогні ,

Світлою казкою сповнені вщерть ,

І конфеті золота круговерть .

Ведуча 2 .

Слухайте , слухайте вищий наказ :

Час веселитись , радіти нам час .

В того , хто викона приписи ці ,

Нині збуваються мрії усі .

Ведуча 1 .

Тож не барися , костюм одягни ,

Сяють уже на ялинці вогні .

Ведуча 2 .

Всім вам ми даємо наказ :

Не впускати тих до нас ,

Хто нечисту совість має ,

 Хто завжди всім обіцяє

Й не дотримується слова ,

В кого неохайна мова ,

Хто не слухає батьків ,

Вчитись хто не захотів .

Хто із старших все кепкує

І природу не шанує .

Хто сміятись з інших вміє ,

Жартів сам не розуміє .

Ведуча 1 .

З Новим роком ми вітаєм ,

Щастя всім ми вам бажаєм ,

Щоб прожити вам цей рік

І без смутку , і без бід .

Щоб з охотою трудились ,

Ну а в свято веселились .

І успіхів вам у ділах ,

І усмішок на устах .

Ведуча 2 .

Оце таке вступне в нас слово ,

Розпочали ми все чудово .                          - 3 -

Ну а тепер ми просим всіх ,

Щоб в залі був і шум і сміх ,

Щоб ви артистів зустрічали

І щиро їм аплодували .

Ми ж не одну ніч не поспали

І казку вам приготували ,

Не осудіть , як щось не в лад ,

Бо казка ця на новий лад .

Ведуча 1 .

Ми ж вас просим , ви не спіть !

Тупцюйте в залі і свистіть !

Нависла над світом страшная загроза ,

Забрала Віхола Діда Мороза !

Ну а сама часу не гає

Снігурочку уже вмовляє ,

Щоб заміж вийшла і сама

Без діда поралась мала .

Бо дід старий , 100 років має ,

101 – й скоро розміняє ,

Пора на пенсію спровадить ,

Й нові закони запровадить .

( Виходять учні – ведучі 6 класу )

Ведуча 1 . У нашій казці диво це :

Ми про Ягу скажем слівце .

Вона в нас добра в цьому році

( Не думайте . що як більмо на оці )

Всіх чортів своїх зібрала

Й Мороза з нами врятувала .

Послухай ( Катю ) ,

Пора нам замовчати

І казку нашу розпочати !

Ведуча 2 .

Під ялинкою на хвої

Сидять казковії герої ,

Запросимо їх у цей зал

На святковий карнавал !

Казку в гості кличуть люди –

Так ведеться споконвік .

День , який почнеться з чуда ,                   - 4 -

Буде гарний цілий рік !

І так …

Фрагмент із лісової казки

( участь беруть учні 6 класу )

( Зимовий ліс . Ідуть Дід Мороз і Снігурочка , попереду біжать зайченята , вони стрибають , граються у сніжки , стрибають один через одного . На галявину виходить Лиска і Вовк ) .

Лиска . Бач , Вовче , як бавляться , радіють , граються . А мені так зайчатинки хочеться .

Вовк . Так . І мені теж … Але ж не можна – новорічне пепремир’я .

Лиска . Не можу я більше їсти цих морожених курчат .

Вовк . Потерпи , кумонько .

Лиска . Дивись , дивись , знову вони , ой не витерплю …

( Вибігають зайченята ) .

1 – й зайчик . Добрий день , тітонько !

2 – й зайчик . Добрий день , дядечку !

Лиска . ( до глядачів ) Яка я вам тітонька , а бодай вас . ( До зайченят ) . Добрий день маленькі , добрий день , смачненькі .

Вовк . Привіт зайцям !

Лиска . Ой , не витерплю , з’їм .

(Заходить Дід Мороз і Снігурочка  ).

Дід Мороз . Добрий день усім , і великим , і малим .

Снігурочка . Добрий день . З наступаючим святом .

Всі . Добрий день !

Дід Мороз . Ви добре дружите , не сваритесь ?

Всі . Ні ! Дружимо .

Дід Мороз . А як вам ліс ? Гарно я прибрав його до свята разом із Снігурочкою ?

Всі . Гарно , гарно .

Дід Мороз . Ну , молодці ! Дружіть , а я за добру дружбу вам подарунки принесу . А зараз нам ніколи , ми з Снігурочкою поспішаємо до школи , до діток на свято . Вони вже нас зачекались . Прощавайте .

                                                        - 5 -

Снігурочка . Біжіть на галявину , біля дідусевого палацу , там і подарунки отримаєте , все , що побажаєте  . До побачення !

Всі . До побачення ! Поспішаймо на галявину .

( З – під ялинки вилазить Кікімора , вона рюмсає )

Кікімора . Ну коли вже у лісі буде спокій ? Бігають , скачуть , галасують, спати не дають .

( Кричить ) Мамо , тату !

( Виповзає Лісовик )

Лісовик . Чого ґвалт зняла , чого кричиш , ревеш ?

Кікімора . Холодно , спать не дають . А – а – а .

( З’являється Баба Яга )

Баба Яга . Що за репет ? Що сталося ?

Кікімора . Хочу літа , хочу ягід , грибів , яблук , груш .

Баба Яга . Драстуйте … Приїхали . Де ж узимку літа взяти ? Ти часом не очманіла ? Вигадала .

Кікімора . Хочу , хочу , хочу . ( верещить ) .

Баба Яга . Та вгамуйся , не кричи .

Лісовик . Не кричи , кажуть мама .

Кікімора . Не любите ви мене , свою єдину донечку . От візьму і помру .

( Лягає на підлогу , заплющує очі ) .

Баба Яга . Ой , лишенько , доню .

Лісовик . Ой лишенько . Бабо , та придумай що – небудь . Я ж не можу , я ж Діду Морозу слово дав .

Баба Яга . А я що не дала ? Дала . А що ж робити ? Він же нас до весни заморозить , якщо ми не послухаємося .

Кікімора . А як не зробите , то поглухнете до кінця свого життя від мого вереску . ( Починає верещати ) .

Баба Яга . Та цить тобі кажу . Треба щось придумати . Тихо , хтось іде , ховаймося .

Дід Мороз . Що це за шум ?

( Помічає Бабу  Ягу ) . Ану іди сюди , красуне .

( Виходить Баба Яга , Лісовик , Кікімора ) .

Дід Мороз . Чому не спите ? Знову щось зачиняєте , а як же слово ?

Баба Яга . Та що ти , господарю . Дитина просить казку розповісти .

Дід Мороз . І все , тільки казку ?

- 6 -

Баба яга і Лісовик . Казку , казку .

Кікімора . Казку , казку . А то не засну . Про літо .

Дід Мороз . Ну добре . Та і я послухаю , відпочину трошки , поки Снігурочка з дарунками прийде . Розповідай .

( Баба Яга шепочеться з Лісовиком , який стає біля посоху ) .

Баба Яга . Засяяло сонечко , заспівали пташки , поспіли ягоди , гриби . Діти радіють сонцю , купаються в річці , граються у піску , катаються на каруселях , гойдалках . Кажуть літу спасибі , дуже його люблять .

Дід Мороз . І мене діти люблять .

Баба Яга . Ні , тебе не люблять .

Дід Мороз . Кажу , люблять .

Баба Яга . Ні , не люблять .

Кікімора . Ні , не люблять , ні , не люблять .

Баба Яга . А скажіть , господарю , навіщо людям лісу оця холоднеча , оці сніги , оці замети ? Ти думаєш , що за це тебе люблять ? Поважають ? Ні вони тебе бояться , і ніякий ти не добрий , а злий .

Дід Мороз .

Я злий ? Та ти , бабо , з глузду з’їхала . Як це ти не знаєш навіщо це

 робиться ? Земля осінню врожай віддала , повинна відпочити . А я її сніжком притрушу , щоб тепло було , хай спить до весни . Дерева відпочинуть від листя та плодів , щоб наступного року їх було більше . Звірі у нових одежах походять . А діти сніг та лід люблять , у сніжки граються , снігові фортеці будують , на лижах , ковзанах катаються . Не правду ти кажеш . Люблять мене діти .

Баба Яга . Ні , не люблять , а бояться . Адже є країни , у яких зовсім немає  зими , і живуть там і радіють .

Дід Мороз . Як нема зими ?

Баба Яга . А так , нема і все .

Дід Мороз . Такого не може бути .

Баба Яга . А ти що , насправді не знаєш про країни , де немає зими ? А хочеш там побувати ?

Сорока . Рятуйте ! Рятуйте Діда Мороза ! Кошмар , кошмар !

Баба Яга . Киш , клята , киш .

Лісовик . Киш , що тобі тут треба ? Киш . Киш .

Сорока . Швидко до Снігуроньки . Рятуйте ! Рятуйте !!!

Баба Яга . То хочеш там побувати ?        - 7 -

Дід Мороз . Так , хочу .

Баба Яга . А не боїшся , що розтанеш ?

Дід Мороз . То що … ти кажеш , що не люблять мене діти , а бояться .

( Заходить Снігуронька . Вона чує всю розмову Діда Мороза і Баби Яги ) .

Снігурочка . Ні , дідусю , не роби так . Діти люблять  і чекають тебе . А якщо ти розтанеш , то новий рік не прийде , а діти чекають веселих свят та дарунків .

( На сцені всі ті ж герої . Заходять діти , вітаються ) .

Діти . Всім добрий день .

Дід Мороз . І ви будьте здорові , хто ж такі ?

1 – й хлопчик . Ми зі школи , чекали вас , чекали , тай вийшли назустріч .

Дід Мороз . А що , діти мене чекають ?

2 – й хлопчик . Звісно чекають .

1 – а дівчинка . Без вас і свята немає .

2 – а дівчинка . Чекають , чекають . Адже без вас і свята немає. Ходімо , будь – ласка .

Баба Яга . А як же ми ?

Кікімора . А можна і нам з вами ?

 1 – й хлопчик . Всім можна . Ходімо .

( Звучить музика . Заходять Дід Мороз і Снігурочка в оточенні всіх героїв)

Дід Мороз . Добрий день , діти і дорослі ! З наступаючим Новим роком!

Снігурочка .

Стихають святкові пісні

І час вже прощатися нам

Дід Мороз .

Ще сяють святкові вогні

Та час вже в дорогу нам

Снігурочка .

Ми тепер бажаєм вам ,

Нашим дружнім школярам ,

Щоб в канікули веселі

Скрізь крутились каруселі ,

Щоб спускались на санчатах

І хлоп’ята , і дівчата .

Дід Мороз .                              – 8 -

Щоб були і сміх і жарти ,

Як ви сядете за парти .

Треба знати неодмінно –

Вчитись тільки « навідмінно » .

Снігурочка .

Зростайте , мужнійте , навчайтесь ,

Дружіть і завжди усміхайтесь !

Хай радісним буде цей рік , хай щастя несе і надію .

Разом . З Новим роком !

1 – й ведучий .

Чи свято сподобалось вам  , діти ?

Добре грали і співали ,

 Танцювали і читали .

За увагу вдячні всім :

І дорослим , і малим .

2 – й ведучий .

Незабаром рік Новий

Переступить наш поріг .

Хай до вас він завітає

З тим що серце побажає .

Щоб приніс він вам у хату

Щастя й радості багато .

Хай здоров’я цілий міх

Принесе на ваш поріг .

1 – й ведучий .

Дай же , Боже , в добрий час ,

Щоб добро гостило в вас.

Сію жито і пшеницю

Хай зародить лан пашницю .

2 – й ведучий .

Зичу урожаю в полі ,

Статку в хаті  і стодолі –

Не журби , але забави

Зичу щиро в цій годині

Всій учнівській родині .

1 – й ведучий .

Кажуть , що під Новий рік

Все , що нам бажається ,

Що задумав ще торік ,

Завжди все збувається .

2 – й ведучий .                         

Той хто родився , щоб не журився .

1 – й ведучий .

Хто посварився , щоб помирився .

2 – й ведучий .

А хто сподівався , не  дождався .

 1 – й ведучий .

Хто часто трудився , той щоб гордився .

2 – й ведучий .

Рік зустрічаєм і промовляєм перші два слова .

1 – й ведучий .

Будьте щасливі !

2 – й ведучий .

 Будьте здорові !

Разом .

З Новим роком !

Сценарій проведення свята « Останнього дзвоника »

Ведуча І . Аня .

Ми хлібом і сіллю

Вас просимо в хату ,

Де рід наш зібрався

Міцний і багатий .

Ведуча ІІ . Люда С .

Тут слово дружнє

І пісня щира

Дарують свято

Любові й миру .

Ведуча І . Аня .

Вставайте всі ж бо ,

Дітей стрічаймо .

Оркестр , прошу ,

Їм марш заграймо .

( Звучить марш , дівчата 10 класу з рушниками роблять дорогу . Випускники заходять із класним керівником . )

Ведуча ІІ . Люда С .

Увага !

Свято « Останнього дзвоника вважати відкритим ! »

( Звучить державний Гімн )

( продовжує ведуча )

Я за дітей всім вам вклонюся низько .

До їх душі ви завжди були близько .

Ви помічали все і розуміли ,

І їхнім успіхам раділи .

Ведуча І . Аня .

Прийміть від нас ви побажання щирі ,

Прийміть визнання пошани й віри .

Дозвольте пробачення у вас попрохати .

Що довелося турбот із дітьми вам пізнати .

( Вручають класному керівнику хлібину на  вишитому рушнику .

Звучить пісня « Родіна »  ) .

Ведуча І . Аня .

Складаються у спогади роки .

А із сердець засмаглих пісня лине .

Та капітан на палубі завжди ,

Він корабель у скруті не покине .

Ведуча ІІ . Люда С .

Що значить шторм або нещасний штиль ?

Команда вірить , що він знайде вихід .

Його зусилля тисячі зусиль

Збере й одразу подолає лихо .

Ведуча І . Аня

Хай на роки будують кораблі –

Від капітанів їх життя залежить ,

Від віри в те , що обриси земні

Безмежний океан таки обмежить .

Ведуча ІІ . Люда С .

Життя є боротьба із дня у день .

І вижити – складніше над усе .

Серця складуть ще тисячі пісень

Тому , хто хрест директора несе .

( Запрошуємо до слова капітана нашого шкільного корабля – директора школи : Химича Василя Гавриловича )

Випускник Яна Шикірява  : Тяжко сказати , у кого сьогодні більше свято – в учнів чи вчителів . Що тяжче – навчатися чи навчати ? Мабуть, і те , й інше потребує немалої душевної сили і потягу до знань . Але професія вчителя вимагає ще одного виняткового вміння – відчути кожного учня своєю кровиночкою .

Кожен учитель дорогий своїм учням по своєму . Але , мабуть , ріднішої за першу вчительку – немає .

Випускник Саша Горбій   :

Як любили ми вас ,

Наша вчителько перша ,

Що вела нас з собою

В світлий , сонячний клас .

І обличчя свої на долоньки зіперши ,

Ми дивились на Вас ,

Прислухались до Вас .

Ведуча І . Аня

До слова запрошуємо першу вчительку наших випускників , Сивак Наталію Андріївну .

( Звучить пісня « Вчителька перша » )

Ведуча ІІ . Люда С .

Наших випускників прийшли привітати учні нашої школи . Надаємо їм слово

( Виступ першокласників )

Першокласники прикріплюють дзвіночки випускникам

На сцені .

Випускниця Лісіна Оля :

О час ! Ти зупинися трішки !

Дитячих вуст послухай . Зачекай ,

Ти ще устигнеш виробити зморшки .

Моїй учительці тим долю дай !

Випускник Скакун Вася :

Дай їй здоров’я , радості багато

На довгії , на многії літа .

Цього бажають мами наші й тата ,

Будьте здорові , щедрі і багаті ,

Як наша українськая земля .

Випускник Праворецький Аркадій :

Легенди , славою повиті ,

Складуть про вас чи не про вас .

Ми в долі школи – тільки миті ,

Ті миті , що складають час .

Випускниця Горбій Людмила :

Прощавай , наша школо й рідні вчителі ,

Не судіть ви нас строго . Щоб забуть жалі ,

Ви пробачте нам , невдячним , наші витівки

І згадайте добрим словом нас через роки .

Випускник Шеремета Семен :

Вчителько рідна ! Це про тебе слова ,

Про турботливі руки , що підносять дитя ,

І про першу науку на порозі життя

Не минеться безслідно на дорогах земних ,

Вчителько моя рідна ! Будеш вічно ти в них –

У оцих пташенят , що стають на крило ,

Щоб над світом підняти твого серця тепло .

Ведуча І . Аня

До слова запрошується класний керівник : Химич Світлана Володимирівна

( Виступ классного керівника )

На сцені .

Випускниця Шикірява Яна  :

Вам подяка наша вічна і безмежна .

Це ви вели нас обережно

І розуміли кожного із нас .

Як там не є , а ми ваш кращий клас .

Так само як і ви у нас -  найкраща .

Пробачте нас частенько непутящих

Та все ж від серця вдячних вам

За розуміння і турботу ,

За величезну ту роботу ,

Яку проводили ви з нами .

Ви наш друг і друга мама .

( Звучить пісня « Чорнобривці » . Випускники вручають квіти вчителям )

З місця

Випускник Швець Іван :

Ми сьогодні зібралися в залі

Проводити дитинство своє ,

Відлітає в замріяні далі

Сьогодення моє і твоє .

Випускник Кальченко Юрій :

Юність наша  - складна і примхлива :

То сміється , то плаче слізьми .

Все буває – і сонце . і злива ,

Перешкоди здолаємо ми .

Випускник Химич Вадим :

А без нас все залишиться в школі :

Парта , дошка і класне вікно ,

І не нам , іншим учням надалі

Даруватиме світло воно .

Випускник Залізняк Вадим :

Ми сьогодні веселі , святкові ,

Завтра разом не будемо ми .

Юнаками , вродливими юнаками

Називатимуть нас , не дітьми .

Ведуча ІІ . Люда С .

Привітають піснею наших випускників учні школи

( Звучить дві пісні у виконанні учнів школи )

На сцені .

Учениця 10 класу Насташевська Діана :

Ось казка про школу підійшла до кінця ,

Дописано розділи , переглянуто сни ,

Вже не сподіваючись на чужі підказки ,

Життєві завдання розв’яжемо ми .

( Дозвольте пов’язати вам стрічки випускника 2011 року )

Ведуча І . Аня

Право подати « Останній дзвінок » надається учням першого класу : Барабаш Олегу і  Котик Вікторії та учням 11 класу : Шикірявій Яні і Химичу Вадиму .

( Діти обходять лінійку тричі , дзвонячи дзвінком )

Ведуча ІІ . Люда С .

Увага !

Свято « Останнього дзвоника » закрито !

( Звучить Гімн України ) 

 Сценарій останнього дзвоника 2016

1-й ведучий- Сивак Владислав

 Час невпинно спливає,

 Рік минає за роком,

 Завершилися вкотре

 Усі наші уроки.

2-й ведучий- Дейдей Людмила

 Вже позаду проблеми,

 Вже пройшли хвилювання,

 І сьогодні зібрав нас

 Знову дзвоник останній.

1-й ведучий: Дорогі учні, вчителі, гості, батьки! Сьогодні у нас хвилююче свято – свято останнього дзвоника. Швидко промайнув навчальний рік. Багато контрольних та диктантів було написано. Багато було проведено конкурсів та концертів. І ось тепер усі ми зібралися на свято останнього дзвоника.

Педагог-організатор.

Шановні діти, маленькі й дорослі. Цей день по всій нашій державі дійсно незвичайний. Адже ми, освітяни, цього дня, щороку підбиваючи підсумки своєї роботи, можемо з упевненістю сказати: "Учні! Ви - наше майбутнє, ви гідні бути кращими, адже в кожного з вас є частка з нас".

 Останній Дзвоник. Скільки в цьому спогадів і мрій, сподівань, радості і смутку, світлої печалі! Для одних цей день - початок веселих канікул, а для інших (під музику виходять випускники) - бентежна мить...

2-й ведучий:Увага! Рівняння на прапор! До підняття державного прапора України стояти струнко!

2-й ведучий: Підняти прапор!

(Лунає козацький марш)

1-й ведучий:Свято останнього дзвоника оголошується відкритим!

(Звучить Гімн України)

2-й ведучий:

 День сьогодні такий незвичайний.

 Встало сонце, умите в росі.

 Скликав в школу нас дзвоник останній

 І зібрались на свято усі.

1-й ведучий: На нашій лінійці присутні шановні гості: Батьки , рідні, сільський голова , Демчук Олександр Григорович.

2-й ведучий:

 Знову мелодія лине

 Всіх полонила вона

 Вічна , велика і ніжна,

 Наче красуня-весна.

1-й ведучий:

 Вальс! Скільки століть він лунає!

 Славить його цілий світ!

 Кожного манить, чарує,

 Кличе позбутися .

2-й ведучий:

 Все вже зроблено добре,

 Все вже сказано гарно,

 Нами рік цей прожито,

 І прожито не марно.

(До слова запрошується сільський голова – Демчук Олександр Григорович )

1-й ведучий:

 Прозвучить скоро дзвоник

 Цей останній, славетний.

 Поки ж слово напутнє

 Учням скаже директор.

2-й ведучий: До слова запрошується директор школи - Химич Василь Гаврилович.

 ( Виступ директора школи )

Виходять учні різних класів

 1-й клас Горбій Сергій

 Перший клас вам всім бажає

 І здоров ‘я, і добра,

 Щоб були ви всі щасливі

 І не знали горя й зла.

2-й клас Храбан Софія

 Ми 2-й клас – молодша ланка,

 У школу рідну крокуєм зранку.

 Ми розгорнули свої крилята

 І до навчання летим завзято!

3-й клас Химич Анастасія

 А в нас вже досвіду доволі:

 Батькам надвечір залюбки

 Про все, що трапилось у школі,

 Ми вправно кажемо казки.

4-й клас. Баландюк Артьом

 А ми також випускники –

 Чотири класи закінчили.

 Ми ходим в школу залюбки

 І учимося там щосили.

5-й клас. Колісніченко Діана

 У п’ятому зуміли ми,

 Пройшовши сходинки поволі,

 В душі лишитися дітьми

 І вчитися у старшій школі.

6-й клас Химич Валентин

 Шість років залишилось за плечима,

 Всміхаючись, ступаєм на поріг

 Палкої юності із світлими очима,

 Яка відкриє тисячу доріг.

7-й клас. Баландюк Юлія

 Скільки сталося за рік подій:

 Олег у Юлю закохався,

 З уроків став тікать Андрій,

 І перехідний вік у нас почався.

8-й клас. Бондар Наталія

 Ми зараз вже у восьмім,

 Цей вік згадайте ви собі.

 Ми зовсім вже дорослі,

 Хоч зростом ще малі.

 Нам ще три роки вчитись,

 Й ми будемо трудитись.

9-й клас. Ковальчук Тетяна

 Випуск, випуск, випуск в школі,

 Це й для нас святкова мить,

 Скільки нас, ми ще не знаєм,

 Шкільне гніздо покине й полетить.

 Хто в технікумі чи в училищі

 Освіту буде здобувати,

 Та за шкільною партою

 Всі будуть сумувати.

10-й клас Колісніченко Іван

 Десятий клас. Лишився рік у школі,

 Дитинство вже відходить за поріг,

 Вже скоро вирушим назустріч своїй долі,

 Життя простеле перед нами тисячі доріг.

 А поки що ми будемо учитись,

 Ми будем прикладом молодшим школярам,

 Щоб вчителі нами могли гордитись,

 Бо ж ми – найстарші, маєм бути гордість вам!

( Пісня учнів школи )

1-й ведучий:

Настав день,

 І дитинство, як мить,

 Промайнуло зорею далеко.

 Прийшов зрілості час

 І останній дзвінок

 Прилетів, як додому лелека

(До слова запрошуться перша вчителька випускників, Котик Віра Федорівна)

2-й ведучий:

Дзвоник останній,

 Перший крок у житті,

 Палкий порив і юності надії.

 Нехай щастить вам, друзі, у житті,

 І хай здійсняться ваші мрії.

(До слова запрошується класний  керівник наших випускників, Коц Лідія Іванівна)

(Виступ випускників)

1.     Головко Богдан

Де б не були ми і щоб не робили

 Мати і батько із нами завжди.

 Нас годували, вбирали, любили,

 Поки ми з вами у школу ходили,

 Вчилися з нами, повірте, й вони.

2.     Швець Наташа

 Батьки, рідніш за вас нема на світі,

 Як часто ми засмучували вас

 У неньки скроні в срібнім літі

 І татових не слухались порад.

3.     Баландюк Ольга

 Та з кожним днем все краще розуміємо,

 Що ви бажали тільки щастя нам,

 Ми хочемо, щоб ви пробачили і знали :

 Ми вдячні за усі турботи вам.

4.     Лебідь Ірина

Учителю мій, наставнику добрий,

 Прийми наш сердечний уклін до землі.

 За працю величну, за ночі безсонні,

 За любляче серце спасибі тобі!

5.     Шикірява Олександра

Мій учителю, тобі вклоняємось до ніг

 Ну з ким тебе сьогодні порівняти?

 Ти душу чисту лиш для нас беріг.

 А скільки мудрості зумів віддати!

6.     Залізняк Дмитро

 Спасибі за слова, що підіймають з болю,

 За усмішку, за щасливу долю.

 І за радість, щире пізнання,

 За любов, і за міцні знання!

7. Магазинський Євген

 Найкращі квіти, що на цій землі,

 Любов, повагу і серця гарячі

 Прийміть від нас, шановні вчителі,

 Ми летимо. Бажайте нам удачі

 2-й ведучий:

 Дорогі учні! Привітайте, будь ласка, своїх учителів квітами.

Учні дарують квіти вчителям школи .

( Звучить мелодія )

1-й ведучий:

 Ось і закінчився навчальний рік.

 Усі розв’язано і приклади, й задачі.

 Попереду у кожного свій зліт,

 І перемоги будуть, і невдачі.

Право пов’язати «стрічку випускника» надається учням 8 класу (під мелодію)

2-й ведучий:

 Тільки час пролетить дуже швидко, умить

 Понесе всіх життя, закружляє.

 І з роками у когось душа защемить,

 Як дзвінок цей останній згадає.

1-й ведучий:

 Тож щасливим хай буде ваш обраний шлях,

 Хай вам добре у світі живеться,

 А цей срібний дзвіночок у ваших серцях

 Добрим спогадом хай озоветься.

2-й ведучий:

 Право подати останній дзвінок надається учню 11 класу Залізняку Дмитру та учениці 1 класу Горбій Вероніці.

(Лунає останній дзвінок)

2-й ведучий: Урочисту лінійку, присвячену Святу останнього дзвоника, вважати закінченою. До слухання Державного Гімну України стояти струнко.

(Лунає Гімн України)

1-й ведучий: А зараз запрошуємо всіх учнів на останній урок.

Сценарій останнього дзвоника

 Розробка заходу для позакласної роботи.

 Лунають фанфари.

 1-й ведучий

 Увага! Увага! Увага!

 В цей весняний, незвичайний день

 Всім жителям країни Знань

 Ми щирих надсилаємо вітань.

 2-й ведучий

 Тож свято яскраве починається,

 І так радо нам сонечко посміхається,

 Хмаринки у небі пливуть.

 Квіти чудові цвітуть.

 Школа наша - життя дивограй.

 Разом. Дзвоника останнього свято стрічай!

 Виконується танок квітів.

 1-й ведучий

 Цей світ, як казка, як безмежне диво,

 Захоплює, чарує, кличе ввись.

 Життя чудове, коли всі щасливі.

 Ти не сумуй і літу посміхнись.

 2-й ведучий

 В душі одразу сонечко засяє

 І забринить квітками доброти.

 Дитинства світ теплом нас зігріває,

 Найкращої пори в житті немає.

 1-й ведучий

 Сьогоднішній день дійсно сповнений сонячного тепла, веселих посмішок друзів.

 2-й ведучий

 І це не дивно, адже нам, учням, є, чому радіти. Уроки закінчилися і попереду тепле літечко, пора канікул.

 1-й ведучий

 Це попереду. А сьогодні уся шкільна родина разом. Родина, яку об'єднує єдине,- любов і повага до школи.

 2-й ведучий

 Дружба і злагода об'єднує усіх присутніх учнів, батьків, вчителів, і тих, хто завітав на свято порадіти разом з нами.

 1 -й ведучий

 Злинь же, музико, в небо сильніше,

 В добру пору лунай, в добрий час.

 Хай же ллються оплески гучніше!

 Гості шановні, на свято ми

 Запрошуємо вас...

 Звучать фанфари.

 2-й ведучий

 Наші оплески і квіти вітання для шановних гостей.

 (Представлення гостей)

 1-й ведучий

 Шановні діти, маленькі й дорослі. Цей день по всій нашій державі дійсно незвичайний. Адже ми, освітяни, цього дня, щороку підбиваючи підсумки своєї роботи, можемо з упевненістю сказати: "Учні! Ви - наше майбутнє, ви гідні бути кращими, адже в кожного з вас є частка з нас".

 Останній Дзвоник. Скільки в цьому спогадів і мрій, сподівань, радості і смутку, світлої печалі! Для одних цей день - початок веселих канікул, а для інших (під музику виходять випускники) - бентежна мить...

 В струнких шеренгах в майбутнє, зупинивши крок,

 Стоять врочисто на лінійці

 Ті, для яких востаннє пролунає дзвінок.

 Для них тісним стає шкільне подвір'я,

 А серце щемить і болить.

 їх думки уже в майбутнім.

 Яка чудова і важлива мить!

 Тож, школо, вітаємо 11-класи!

 Сьогодні поряд з нами батьки.

 Рідні крила, неперевершена гармонія духовного єднання найрідні-ших сердець.

 Побажаємо їм щастя.

 Хай доля стелиться їм чистим полотном!

 2-й ведучий

 Тож наші вітання 11-А класу і його класному керівникові .

 1-й ведучий

 Запрошуємо 11-Б клас з класним керівником.

 І шлях ваш,

 Наче свято днини,

 Через життя проліг.

 Своїм мінливим кетягом калини

 Веде вас всіх на батьківський поріг

 2-й ведучий

 Зустрічаймо 11-В клас і його класного керівниник

 Життя шляхи предивно пурпурові,

 Калина, сонце, райдужні пісні.

 В них долі вашої відтінки кольорові

 Хай щастям прикрашають ваші дні.

 1-й ведучий

 На лінійку запрошуємо 11 -Г клас, класний керівник.

 Хай кожен з вас лиш добре серце має,

 Іде у світ навчатись і творить,

 В очах любов, натхнення вічно сяє,

 І доля щастям сонячно горить.

 2-й ведучий

 Дозвольте оголосити урочисте відкриття свята. Право підняти Державний Прапор України надається кращим учням школи .

 Україно! Прийми мене в майбутнє.

 Всі сили і наснагу тобі я віддаю.

 Що маю, то є незабутнє,

 З тобою пов'язую долю свою.

 Україно! Хай лине у світ твоє слово,

 Сповите працею людей.

 Моя єдиная держава,

 Мій рідний край,

 Присвячую тобі я кожен день.

 (Підняття прапора, звучить Гімн України.)

 1-й ведучий

 За традицією в дні святкові

 Ми ринемо у глибину років

 І згадуємо знову ми і знову

 Тих, хто прославити країну рідную зумів.і

 Минуле завжди поряд.

 Його дзвони у кожній миті буття,

 У кожному прийдешньому дні.

 Яке ж це щастя зберегти все

 1 пронести його для вас, нащадків!

 Саме ці слова я сьогодні присвячую людині, яка дійсно тримає в руках минуле. Слово - нашому гостю, випускнику школи.

 Виступ гостя

 2-й ведучий

 Вшануймо хвилиною пам'яті тих, хто звеличив нашу землю, тих, завдяки кому наше життя зігріте сонячним сяйвом і безхмарною, мирною блакиттю небес.

 Право покласти квіти до стели загиблих випускників школи та обеліску слави надається.

 1-й ведучий

 На землі вкраїнській

 Є одна країна,

 Гарна, неповторна,

 Красна, як калина.

 2-й ведучий

 І живуть в ній люди

 Добрі; працьовиті,

 Скажемо, до речі, ще й талановиті.

 (Вихід козаків на мотив пісні В. Сердючки "Гоп, гоп, гоп".)

 1-й козак

 Я хоробрий рицар, нікого не боюся,

 Своєю булавою за знання я б'юся.

 2-й козак

 Нехай ми зростом невеличкі,

 Але усі - єдиний рід.

 Ми сміливі, працьовиті,

 Кожен з нас навчатись звик.

 1-й козак

 Якщо не вірите.

 Ми це докажемо,

 Свою силу і спритність покажемо.

 2-й козак

 Враз розіб'ємо знань горішок незвичайний

 І знайдемо там сюрприз навчальний.

 Козаки намагаються розбити горішок.

 1-й козак

 Нічого не вдається.

 2-й козак

 Може, є якась таємниця.

 1-й ведучий

 Ех ви, козаки. Звісно, таємниця є!

 2-й ведучий

 Не силою треба брати горішок, а розумом.

 Козаки

 Точно, як ми не зрозуміли.

 1-й ведучий

 Відкрити його може дуже поважна людина.

 2-й ведучий

 Вона є головною в нашій країні.

 Директор школи відкриває горішок знань, де знаходяться грамоти за навчальний рік, якими нагороджуються учні.

 (Слово - директору. Вручення нагород.)

 Ведучі

 А ми продовжуємо вітання і надаємо слово гостям...

 1-й ведучий

 В цей день усе буденне, і святкове,

 І дивне,і незвичне, і просте.

 2-й ведучий

 Є зміст в листку,

 Є зміст в пташиній мові

 В усьому дивовижному, що зріє і цвіте.

 1-й ведучий

 Чи чуєте: вітерець подув.

 2-й ведучий

 Так, хтось направляється до нас у гості.

 1-й ведучий

 Та то ж якась дивна бджола.

 2-й ведучий

 Скоріш, це цілий вулик малят.

 1-а  бджілка

 Я просто бджілка,

 Я трудівниця мала.

 Де я тільки не була:

 І на луках, і в садках,

 На гілках і на квітках.

 І не знала я спочину

 Ні на мить, ні на хвилину.

 Стільки то було роботи,

 Все носила мед у соти.

 Посиджу я з вами трішки,

 Бо стомились крильця й ніжки.

 Ми над липами літали

 І пахучий мед збирали.

 Принесли сьогодні вам,

 Щоб ви добру силу мали,

 Гарно іспити здавали.

 2-а бджілка

 Мов чарівні дзвіночки,

 Наші ніжні голосочки

 Прозвучать у цей святковий час

 З побажаннями, випускники, до вас.

 3-я бджілка

 Настав день,

 І дитинство, як мить,

 Промайнуло зорею далеко.

 Прийшов зрілості час

 І останній дзвінок

 Прилетів, як додому лелека.

 4-а бджілка

 Дзвоник останній,

 Перший крок у житті,

 Палкий порив і юності надії.

 Нехай щастить вам, друзі, у житті,

 І хай здійсняться ваші мрії.

 5-а бджілка

 Закінчилось навчання.

 Нам - відпочивать,

 У вас - екзаменів пора.

 Тож побажайте нам веселощів і сміху.

 А вам бажаємо ні пуху ні пера!!!

 6-а бджілка

 На останній ваш урок

 Продзвенить незвичний цей дзвінок.

 Вам бажає перший клас в добрий путь, у добрий час.

 (Звучить пісня англійською мовою.)

 1-й ведучий

 Нехай ці маленькі дзвіночки відлунюють у ваших серцях дзвоном шкільних чудових років. (Вручення дзвоників першокласникам.)

 2-й ведучий

 В дорогу виросла стежина,

 Подій чуттєвий листопад.

 Шкільні роки струмком барвінку

 У нам'яті сильніше гомонять.

 У вальсі неповторних днів навчальних

 Такий доступний і такий таємний зміст.

 Країна юності, найкраща країна,

 Багато чудових місць.

 (Виконується вальс. Вихід випускників.)

 1-й випускник

 Ось і настала наша мить. Мить, коли ми можемо сказати все з приводу останнього дзвінка.

 2-й випускник

 Так, бо ми всі чекали цього дня з великим нетерпінням.

 1-й випускник

 І сьогодні, саме сьогодні ми пропонуємо шановним, вельмишановним вчителям танцювати і співати разом з нами.

 2-й випускник

 Ми не знаємо, що на нас чекає у майбутньому, але зараз ми об'єднуємось у продюсерський центр "Останній шанс" для підготовки програми "Супервчитель супершколи".

 1-й випускник

 Вчителі, не розслабляйтеся і посміхайтеся! Учні! Аплодуйте гучніше, адже ми розпочинаємо кастинг для конкурсу "Супервчитель".

 2-й випускник

 І першими до огляду ми запрошуємо берегинь сучасного і майбутнього, без яких "супершкола" просто не можлива.

 1-й випускник

 Наші оплески адміністрації школи, а також людині, чия доля щодня пов'язана з долею випускників, - .

 2-й випускник

 Так, саме вам, шановні, ми надаємо титул Берегинь та вручаємо мобільні з пакетом 5іт-8іт.

 1-й випускник

 Супершкола немислима без першого кроку, а навчають цього чудові Попелюшки.

 2-й випускник

 Читати і писати, вишивати, малювати - все вміють вони. Ну просто суперфесіонали. Тож аплодуємо першим вчителям. Вам ми даруємо туфельки, хоч вони і паперові. Ми сподіваємося, що їх вам вистачить надовго.

 Звучить пісня.

 1-й випускник

 Майбутнє України, а відповідно і школи, просто неможливе без досконалого володіння мовою. Національний колір повинен бути яскраво виражений. Тож перед нашими українцями ми схиляємо свої голови. Вам ми даруємо чудові яскраві ордени і надаємо звання Писанок.

 Звучить пісня.

 2-й випускник

 Увага!, Кастинг проходять комп'ютерні генії.

 Але ми знаємо: комп'ютери не вічні - то зависають, то вірус підхоплюють. Тому кожному з вас у пригоді будуть елементарні рахівниці - наші комп'ютери усіх часів і народів.

 Звучить пісня.

 1-й випускник

 А зараз ми запрошуємо тих, без кого неможг ливе спокійне проведення кожного дня. Точніше, кожен день з ними неспокійний. Вони турбують своїми вказівками класних керівників, літають по школі, мов метелики,- туди-сюди, туди-сюди. Тож Вас ми називаємо незабудками, бо у ваших головах цілий вертеп.

 Звучить пісня.

 2-й випускник

 Щоб наша школа не занепала, а процвітала, потрібні спонсори. Тому ми вводимо звання Чаклунів, які повинні знайти філософський камінь. А для чого? Зрозуміло, для чого!

 Тож наші оплески і подарунки - оці лупи - вчителям хімії!

 Звучить пісня.

 1-й випускник

 А зараз ми розкриємо найпотаємніше бажання усіх випускників. Наша школа повинна вийти на світовий рівень. З американцями ми вже порозумілися, залишився Євросоюз. А ініціаторами цього стануть вчителі іноземної мови.

 Звучить пісня.

 2-й випускник

 А швидше ввійти до Європи допоможуть наші скороходи. Хай ці чудові чобітки допоможуть досягти вам перемог!

 Звучить пісня.

 1-й випускник

 Мрійники, естети, лірики -це наші зарубіжні літератори. Бажаємо вам високих злетів. А допоможуть вам у цьому червоні вітрила.

 Звучить пісня.

 2-й випускник

 Супершкола просто неможлива без ділових відносин. Писати, рахувати, береїти майно теж справа важлива.

 Тож ми вводимо звання Архіваріусів і даруємо засоби праці вчителям трудового навчання.

 Звучить пісня.

 1-й випускник

 Золоті руки школи... Ним дивуються усі. Вам - наш низький уклін. Творіть і мрійте на благо школи. Хай світ вам буде тільки різнокольоровим, а ці медалі-акварелі прикрасять ваше життя.

 Звучить пісня.

 (Святкова музика)

 2-й випускник

 Вчитель рідний, всі слова - тобі,

 Найкращі, найвідвертіші вітання.

 Та серед вас, найнеповторніших і добрих,

 Є ті, чий погляд - погляд матерів,

 Що заслуговують найбільше теплих слів,

 З ким провели багато ми щасливих днів. .

 (Слово - класному керівникові.)

 1-й випускник

 Учитель мій, ти нам вказав шлях

 До скарбів важливих, дорогих,

 Не срібних навіть і не золотих,

 Скарбів людської мудрості святих.

 Ти нас учив правдиво жити,

 Добро творити й злого не чинити.

 Взірцем в усьому ви були для нас.

 Повірте: у житті нам не забути

 І школу цю, що в місті просто супер, клас!

 Саме сьогодні ми мріємо залишити Вам найкращі слова побажання, ми мріємо бачити Вас щасливими. Прийміть ці обереги добробуту. Щастя Вам на довгі літа! (Випускники дарять вчителям обереги.)

 Звучить пісня.

 1-й ведучий

 Яке дерево, такі в нього і квіточки.

 Які батьки, такі й діточки.

 Єдиний рід є Україна,

 Нехай талантами цвіте вона,

 Країна знань, де кожен день весна.

 Увінчана, замріяна, сповита,

 Учнівською любов'ю кожен день зігріта.

 2-й ведучий

 Школо! Увага! Сьогодні ми започатковуємо нову традицію - відкриття парку талантів. Це невеличке деревце ми називаємо "Обдарованість - ...". Хай воно виблискує золотими розсипами досягнень школи, і кожного року плоди нехай збільшуються. Художники й поети, спортсмени і переможці олімпіад, співаки й музиканти, залишіть назавжди слід у школі, у дружньому шкільному колі.

 (Випускники шикуються в шеренгу.)

 1-й випускник

 Якими б шляхами ми не йшли,

 Які би справи не здійснили,

 До батьків ми поспішаємо завжди,

 Несемо мрії і надії.

 Вертаючись з віддалених країн.

 Після тривожних мандрів і розлуки,

 Вклоняємося низько ми батькам своїм,

 Цілуючи натруджені й ласкаві материнські руки.

  (Музика, вихід батьків)

 1-й ведучий

 Затихнуть пісні, і почнеться урок,

 Урок, на який лунає дзвінок.

 Із того уроку не можна втекти

 Й оцінку поточну не виправити,

 Перерв і канікул у ньому нема,

 Хоч може минути і літо, й зима.

 Й не сорок хвилин трива той урок,

 А довге життя - кожен день, кожен крок.

 Тож на останній урок у житті випускників пролунає наш шкільний дзвінок! Для них він сумний, а для всіх учнів школи він сповістить про початок чудової пори - канікул. Право дати останній дзвоник надається... .