зарубіжна література в школі

9 листопада 2015 року на базі районного методичного кабінету відбувся семінар учителів зарубіжної літератури за темою «Розвиток творчих здібностей учнів на уроках зарубіжної літератури – як складова сучасної методики вкладання предмету»

   Відкриваючи семінар завідувач районного методичного кабінету В.П. Сич акцентував увагу присутніх на доцільності і необхідності проведення заходів, котрі спонукають обмінюватись педагогічним досвідом з колегами, сприяють розвитку творчих здібностей дітей, формують сучасні підходи до проведення уроку.

Керівник РМО учителів російської мови та зарубіжної літератури Н.Я. Косенко інформувала колег про досвід роботи учителів Кунянського освітнього округу з теми семінару, коротко охарактеризувала методики та системи роботи які використовують учителі СЗШ с. Куна, Степашки, Харпачка, Жерденівка.

В теоретичній частині семінару присутні з цікавістю заслухали презентаційні виступи учителів Ткачук Л.В.(Кунянська СЗШ) за темою: «Розвиток звязного мовлення в сучасній методиці викладання предмету», Химич С.В.(Харпацька СЗШ) за темою: «Сучасний літературний процес.Найпомітніші сучасні літературні явища», Зозулі Л.А. (Жерденівська СЗШ) за темою «Досвід використання дидактичних ігор».

 Перед педагогами з ґрунтовним викладом матеріалу напрацьованого досвіду по розвитку творчих здібностей вихованців виступила учителька НВК:Гайсинська СЗШ-інтернат І-ІІІ ступенів-гімназія О.М. Белова, вона також презентувала авторську наукову статтю журналу «Викладання зарубіжної лутератури в школах України» щодо використання тренінгових методик при викладанні предмету.

В практичній частині семінару, працюючи в групах , учителі мали змогу обмінятися творчими планами, думками щодо проведення сучасного уроку.

Моя атестація

Середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів с. Харпачка

Атестаційні матеріали

учителя зарубіжної літератури,

педагога-організатора

Химич Світлани Володимирівни

2014-2015 н.р.

ТЕМА САМООСВІТИ

 вчителя зарубіжної літератури

 Позакласна робота в процесі вивчення світової літератури

«Самоосвіта вчителя –

           якість викладання –

                рівень знань, умінь та навичок учнів».

Проблема, над якою працює  район: «Нові тенденції розвитку навчального закладу, орієнтація на широку диференціацію, варіативність, багатопрофельність; інтеграція загальної допрофесійної освіти – шлях до зовнішнього оцінювання та тестування як моніторингу навчальних досягнень учнів»

Проблема школи: «Використання оптимальних форм і методів роботи для забезпечевності процесу навчання і виховання в умовах реформування освітньої галузі.»

Проблема, над якою працює вчитель:   «Позакласна робота у процесі вивчення  зарубіжної літератури»

 Напрямки роботи вчителя

навчальний рік: 2015-2016

Навантаження:16 годин

Індивідуальна робота з учнями: вівторок  о 14.30

Під час проходження курсів із зарубіжної літератури та російської мови  у 2014році, в період із 13.10. по 24.10., я захищала курсову роботу з теми «Позакласна робота в процесі вивчення зарубіжної літератури»

Зміст

Вступ

Розділ 1. Позакласна робота як засіб стимулювання інтересу зарубіжної літератури

Розділ 2. Основні засади організації позакласних заходів із зарубіжної літератури
                2.1. Принципи організації позакласної роботи у педагогічній практиці вчителя зарубіжної літератури
                2.2. Форми та жанри позаурочної роботи та їх практичне використання

Висновки

СЗШ І-ІІІ ступенів с. Харпачка, Гайсинського району

2014

Учитель зарубіжної літератури С. В. Химич

Вступ.

«Учень – це не посудина, яку потрібно наповнити,
а смолоскип, який треба запалити»
(К. Ушинський).

Вчитель присвячує себе учням. Більше тридцяти років віддавши школі, мимоволі задумуєшся: що взяли учні для свого життя із твоїх уроків? Чи вдалося тобі дати підказки дітям для вирішення проблем, які неминуче зустрічаються кожному на життєвому шляху? Який стрижень виточує в дитині справжній вчитель? Я впевнена, що цей стрижень – гуманність. Адже, вивчаючи літературу, ми в першу чергу вчимось чути, відчувати, розуміти, ставити себе на місце іншої людини.

В своїй роботі надаю перевагу гуманному педагогічному мисленню. На мій погляд, саме гуманне педагогічне мислення запалює іскри для вдосконалення традиційних і народження нових педагогічних систем у залежності від конкретних історичних, соціальних, національних та економічних умов, для виникнення особистого творчого педагогічного досвіду, «своїх» методів і форм.

Сьогодні частіше за все під освітою ми розуміємо процес викладання знань широкому загалу людей. У наш час, на жаль, ми замінили мудрість на знання, а потім знання – на відомості. Це ставить діагноз нашому суспільству стосовно проблем, пов’язаних з навчанням, отриманням освіти. Людині не можна давати просто суму знань. Людину треба вчити думати, співчувати, шукати, треба пробуджувати в ній творчі підходи до життя, чим би вона не займалася.

Уроки світової літератури – це, в першу чергу, уроки «людино- творення». Курс літератури має насамперед бути розвитковим, особистісно-творчим, а не інформативним. Реалізувати цей підхід у навчально-виховному процесі мені допомагає орієнтування на інформаційні освітні технології.

Треба навчити учня літати, а для цього вчитель повинен літати сам: має бути політ духу, думки, творчості й велике відкрите серце, сповнене доброти і любові.

Основну увагу на своїх уроках приділяю проблемному навчанню і найкращий результат розвитку творчої пізнавальної діяльності учнів бачу у діалогічній формі роботи. Завданням навчальної діяльності учнів вважаю розвиток уміння вільно мислити в процесі діалогу, розвиваючи власну творчу особистість . Цікаво поставити перед учнями задачу, яку вони вирішуватимуть протягом уроку, а в кінці – зробити висновки, вирішивши підняту проблему. Застосуванням принципу проблемності активізу.

самостійну інтелектуальну діяльність учнів. Проблема, яку вирішують учні, стає поштовхом для розвитку мислення, реалізації його творчого потенціалу.

На всіх етапах уроку використовую інтерактивні методики, які поєдную з традиційними (особливо на першому етапі запровадження інновацій) для забезпечення «зони психологічного комфорту» (О. Пометун), а також для запобігання зниження уваги протягом уроку, недопущення зниження інтересу до навчального матеріалу.

Роботу в парах, у малих групах, використання інтерактивних прийомів «Коло ідей», «Акваріум», «Асоціація», «Мікрофон», «Навчаючи – навчаюсь», «Мозковий штурм», «Незакінчені речення», «Ажурна пилка», вправ «Відстрочена увага», «Лови помилку», «Своя опора», «Передай крейду», «Свої приклади», «Дружня порада», «Створи символ» поєдную з традиційними формами роботи та з творчою діяльністю не стандартного спрямування: диспут, сенкан, інтерв’ю з письменником, створення фільму, вернісаж ілюстрацій, рольова та літературна гра.

Велике зацікавлення старшокласників викликає застосування відносно нової в педагогічній практиці форми отримання інформації – активної лекції (О. Пометун), яка, на відміну від традиційної, створює умови для виникнення сумнів і запитань у слухачів.

Прийом «Кола Вена» дає змогу у процесі компаративного аналізу розширити бачення, наприклад, проблеми «гріховного кохання» (компаративний аналіз образів Фауста і Маргарити за трагедією «Фауст» Гете).

Прийоми «Гронування», «Асоціативний кущ» дають змогу в будь-якому явищі, предметі, літературному персонажі побачити найголовніше, критично осмислити його і відокремити. «Асоціативний кущ» вказує на асоціації, викликані вчинком або героєм.

Прийом «Психологічний портрет» передає психологічний стан героя. Наприклад, при характеристиці Раскольникова з роману «Злочин і кара».

Прийом «Відтягнута відгадка» дає змогу утримати інтерес і увагу учнів протягом всього уроку, доки вони не дізнаються відгадки до загадки, заданої на початку уроку.

Опорно-логічні схеми розвивають зорову пам'ять учня, сприяють ліпшому запам’ятовуванню.

Після кожного етапу уроку застосовую прийом «Рефлексія». Варто запитати учнів, що головне в сказаному? Чого вони навчилися? Що зацікавило?

В якості висновку уроку застосовую прийом «Пласт». Учні складають відповідь на поставлене запитання за поданим початком:

1.     Я думаю, що…

2.     Тому що…

3.     Наприклад…

4.     Отже…

Особливу увагу приділяю підготовці та роз’ясненню домашнього завдання. Домашнє завдання повинне мати три рівні:

• обов’язковий мінімум (під силу кожному учневі);
• тренувальна вправа;
• творче завдання (скласти до теми кросворд, казку, плакат, вірш, сенкан, розробити власні дидактичні матеріали).

Талановитим учням пропоную особливо складне завдання: створити презентацію на задану тему, написати вірш, есе і т.і.

Особливу значущість набуває метод проектів. Він полягає в досягненні дидактичної мети через детальну розробку навчальної проблеми, яка повинна завершитись реальним результатом (проектом). Проектом може бути відеофільм, стіннівка, альбом, доповідь, комп’ютерна презентація

Метод проектів передбачає використання індивідуальної, парної, групової роботи.

Проекти можуть бути: дослідницькими, творчими, рольовими, прикладними, інформаційними.

Наприклад, випуски літературних газет. Діти перетворюються на редакторів, художників, кореспондентів.

Групами або індивідуально вони створюють газети, збірки, а на уроці «захищають» свої роботи: пояснюють назви газет, підбірку матеріалів, читають твори. Результатом стає галерея газет на шкільній виставці. Такі газети ми виготовляли в усіх класах за різними темами: «Україна та її історія в літературі», «У світі казок», «Література епохи реалізму» і т.і.

Навчання за інноваційними технологіями ефективне і результативне. Воно розвиває інтелектуальну і духовну сфери особистості; сприяє створенню на уроці комфортного освітнього середовища; підвищує мотивацію до навчання; посилює активність та ініціативність учня на уроці; виховує самостійність; дає можливість учню самореалізуватись та самоствердитись; убезпечує навчання від механічності. Учні вміють: виконувати складні мисленнєві операції; відповідати на запитання високого рівня; інтерпретувати текст; виробляти свій контекст; самостійно навчатися.

Упродовж двох років з учнями кожного класу ми працювали над створенням портфоліо, де зібрані різні види робіт за вивченими темами; зібрано «Скарбницю мудрості», де можна знайти вислови та афоризми за обраною темою; створено каталог презентацій, підготованих учнями до уроків; в позакласний час ми з учнями готуємо театралізовані дійства, з якими виступаємо на шкільній та сільській сцені.

Таким чином, вивчення художнього твору не закінчується на уроці, а продовжується у позакласній роботі із світової літератури.

Розділ 1.

Позакласна робота як засіб стимулювання інтересу до світової літератури

Позакласна робота з літератури—це застосування системи заходів

(які проводяться в позаурочний час) з певною навчально-виховною метою, завданнями і науково-методичним забезпеченням.

Микола Костянтинович Реріх — відомий живописець, археолог, письменник XX ст. писав: «Заклик про культуру, заклик про світ, заклик про творчість і красу досягне лише вуха, укріпленого істин­ними цінностями». Під істинними цінностями він розумів духовні цінності, які в суспільстві завжди існують як цілісна система. Аксіомою визнано твердження про те, що однією з головних цінностей світової культури є класична література. Вона ефективно бере участь у формуванні активної життєвої позиції особистості, її етичних переконань, естетичних поглядів і смаків, емоційного світу. Одним з ефективних способів розв'язання проблеми підвищення якості вивчення літератури в школі є повернення до активної методики позакласної роботи з літератури. Цій проблемі приділили неабияку увагу вчені-методисти: Д. Білецький, О. Ісаєва, Ж. Клименко, Л. Мірошни­ченко, В. Неділько, Р. Токмань, Ю. Холодна та ін.

Досвід роботи показує, що досягти успіху у фор­муванні всебічно розвиненої особистості, вдумливого читача та знав­ця літературного мистецтва за рахунок

тільки урочного часу немож­ливо. «Урок — основна ланка навчально-виховного процесу, завдяки якій учитель щоденно здійснює освіту, виховання та всебічний розви­ток учня», — керуючись такими принципами В. Сухомлинського, ми викладаємо свій предмет. Але щоб урок насправді мав емоційний, спо­нукальний ефект, потрібні такі форми роботи, які б стимулювали шко­лярів до вивчення зарубіжної літератури.

Позакласна робота допомагає зацікавити учнів предметом, розши­рити та поглибити їхні знання, отримані на уроках.

Позакласна робота стала невід'ємною частиною навчально-виховного процесу, тобто обов'язковим елементом повноцінно орга­нізованої роботи.

Завдання уроків літератури та позакласних заходів багато в чому збігаються, втім позакласна робота має і особливі, вкрай важливі для навчання та виховання завдання. Серед них:

а)     поглиблення, розширення знань, здобутих на уроках;

б)     розвиток логічного і критичного мислення, мовного чуття;

в)     удосконалення володіння рідною та іноземною мовами;

г)     розвиток творчих здібностей учнів;

ґ) підвищення загальнокультурного рівня розвитку школярів.

Щодо організації позакласних заходів є низка певних принципів. Щоб позакласне заняття було успішним та ефективним, кожен учитель має дотримуватись таких аспектів, як:

1) Вибірковість.

Учитель обирає тему, літературний матеріал, групу учнів, місце та час проведення заходу.

2)        Наукова поглибленість.

Обраний для позакласного заходу матеріал не має повторювати роз­глянутий на уроці. Іноді краще навіть вийти за межі шкільної програми.

3)    Практична спрямованість.

Цей принцип передбачає зв'язок уроку і позакласного заходу, транс­формацію теорії й практики.

4)    Добровільність.

Успіх заходу залежатиме від добровільного начала усіх видів і форм позакласної роботи, що базується на зацікавленості учнів. Утім, нама­гаючись залучити дитину до такої роботи, часто вчителі вдаються май­же до шантажу: «Поставлю гарну оцінку, лише візьми участь».

5)    Рівне право.

Учні мають бути рівноправними учасниками такої роботи. І голов­ним у цьому заході має бути не учитель, а учень. Роботу такого педа­гога варто розцінювати як найвище досягнення, як «вищий пілотаж» у його праці.

6)    Зацікавленість.

Цей принцип полягає у різноманітності та варіативності форм позакласних заходів.

7)    І останнім у цьому списку є принцип творчості. Адже неможливо позакласний захід звести до певних шаблонів, схематизму та чіткості.

Позакласний захід — це імпровізація, незапланований розвиток подій, що надає такій формі роботи з учнями особливого настрою і шарму.

На сьогоднішній день існують такі форми позакласних заходів: олім­піади з предмета, предметні тижні, гуртки, літературні турніри, зустрі­чі з письменниками, науковцями, конкурси читців поезії, факультативи, конференції, усні журнали, вечори, ранки, КВК, вікторини, екскурсії літературними місцями, клуби знавців літератури, концерти, карнавали, конкурси стінгазет, лекто­рії, літературно-музичні салони або вітальні.

Класифікацій позакласних заходів існує безліч, і всі вони постій­но видозмінюються та наповнюються новими формами проведення.

•За часом підготовки, наприклад, та ж літературно-музична ві­тальня потребує приблизно три тижні, а вікторина — скажімо, один; КВК — приблизно два тижні, а конкурс малюнків — декілька днів.

•За місцем проведення: поза школою учитель зможе провести, на­приклад, екскурсію до музею, поїздку літературними місцями, зустрі­чі з науковцем чи письменником і навіть КВК, якщо він відбувається на базі якогось іншого навчального закладу.

•Розподіл позакласних заходів за уподобаннями учнів буде інди­відуальним для кожної школи і залежатиме від успіху проведення по­дібного заходу і зацікавленості дітей у продовженні роботи у цьому напрямку.

Позакласна робота захоплює красою художнього слова, можливіс­тю проявити себе, свій інтелект, особисті позитивні риси.

Чи можна говорити про високий рівень викладання зарубіжної лі­тератури в школі, коли позакласна робота там є невиразною? Продов­жуючи розмову про художнє слово поза уроком, учитель-словесник виявляє і свою любов до літератури, до свого предмета, віру в обдару­вання своїх вихованців, бажання спілкуватися з ними як з однодумця­ми, а також здатність «пробудити» дитину.

Учитель має урізноманітнювати індивідуальні, групові та масові форми роботи — у такий спосіб він найповніше виявить своє творче «Я», психологічну здатність до неформального спілкування з дітьми. І тоді вони побачать у ньому, в першу чергу, друга, порадника, спів­творця, а вже потім — учителя.

Дитина — головна з усіх цінностей світу. Ми часто пере­конуємося у її природній мудрості та винахідливості. Творча особис­тість, закладена в кожній дитині, може вирости й розквітнути лише на благодатному ґрунті.

І тому головне завдання вчителя — залучити до позакласної ро­боти учнів за їхніми здібностями, допомогти розвивати їх, щоб школярі могли легко і правильно визначатися у своїх бажаннях, здійснити своє покликання. А зробити це й учителю, й учню допоможе звернення до книжки, до кращих творів світо­вої літератури. Читання класичного роману — це банкет, гідний богів. Допомогти учням взяти в ньому участь — покликання вчителя.

Не вважатимемо себе і наших учнів зайвими на банкеті мудреців, визначимо на ньому і свої місця, і тоді відкриються нам безмежні можливості спілкування з прекрасними творін­нями письменників, учених, істориків усіх часів і народів. Наші учні правильно оцінять свої здібності, їхнім очам відкриються нові невідомі горизонти.

Розділ 2.

Основні засади організації позакласних заходів із світової літератури

Позакласна робота з світової літератури — важливий чинник морально-естетичного виховання читача, що вчиться, надання йому повноцінної літературної освіти.

Практика свідчить, що успіху у своїй роботі досягають, як правило, ті вчителі світової літератури, які не обмежуються спілку­ванням з учнями лише на уроці, а й надають належну увагу позакласним заходам, влаштовують літера­турні вечори, диспути, конференції, вікторини, ігри, екскурсії та ін. Бо ці заходи дають їм можливість прилучити своїх вихованців до світу поезії, театру, музики, живопису. Учні на них не просто присутні. Вони ― активні учасники дійства, кожному з них доводиться пробувати себе в ролі поета, літературознавця, критика, рецензента, бібліотекаря, дослідника, актора, художника. А це чи не найефективніший спосіб навчити їх особистісно сприймати мистецтво, розуміти його творчу сутність, специфіку.

Підготовка позакласних заходів

Проведення будь-якого виховного заходу з світової літератури вимагає великої підготовчої роботи як самого вчителя, так і його підопічних.

Складаючи план позакласних заходів, я насамперед думаю про те, для чого вони потрібні, яка мету я ставлю та в який спосіб її буде досягнуто, чи матимуть ці захо­ди виховний вплив на учнів і чи будуть вони їм цікаві.

На початку семестру я завжди проводжу опитуван­ня і раджуся з учнями про те, які заходи вони хотіли б провести, в яких хотіли б узяти участь. При цьому слід пам'ятати, що участь учнів має ґрун­туватися винятково на

добровільній основі. Примус істотно знижує кінцеві результати заходу — як щодо його якості, так і щодо виховного ефекту. Саме тому я намагаюся спочатку зацікавити учнів, захопити їх, а вже потім безпосередньо розпочинати підготовку. Звичайно, зацікавити всіх дітей і залучити їх до роботи в колективі дуже важко, і, щоб усі учні стали активни­ми учасниками заходу, йому має передувати тривала роз'яснювальна робота.

У процесі цієї роботи я пояснюю учням, для чого потрібне проведення заходу, намагаюся переконати їх, але при цьому ніколи не примушую до участі. Найчастіше виходить так, що якщо більшість згодні з пропонованою ідеєю, то решті нема куди подітися й вони змушені тягнуться за більшістю. Іноді доводить­ся вислухувати заяви про те, що раніше вони в жодних заходах не брали участі й не збираються цього робити. Але коли в результаті виконаної роботи я бачу, що такі вихованці беруть активну участь у позакласних заходах, мені стає дуже приємно. У такому випадку я вважаю, що поставленої мною мети, хоча й частково, не повною мірою, але досягнуто.

Протягом року кожен учень може взяти участь у кількох заходах, спробувати свої сили в різних видах діяльності. Перед проведенням позакласного заходу або вико­нанням якого-небудь доручення я налаштовую учнів на їх обов'язкове, стовідсоткове виконання. Але цей стовідсотковий обсяг для кожного різний. Якщо для одного повне, точне й бездоганне виконання завдання на всі 100 % — це звично, то для тих, хто тягнеться за кращими, виконання дорученого навіть на 70 % — уже великий успіх. І це я також заохочую, тому що це також перевершення себе і просування вперед.

Якщо учень з якоїсь причини не бере участі в заході, але є присутнім під час його підготовки, на репетиціях, обговореннях, для мене це великий успіх. Це означає, що його цікавлять події, що відбуваються всереди­ні групи. Я

зробила для себе висновок, що не лише сам позакласний захід несе виховне навантаження, не менш (а може й більш) важливим є процес його під­готовки.

До підготовки й проведення позакласних заходів необ­хідно залучати й батьків, колег-педагогів та ін.

Крім проблеми, як зацікавити й залучити учнів до роботи, існують і інші.

Готуючи який-небудь захід, доводиться розв'язувати десятки організаційних про­блем, наприклад:

•      де й коли провести попередній перегляд і власне захід;

•      як та яких глядачів запросити;

•      кого призначити ведучим;

•      яку підібрати музику й де її взяти;

•      який підібрати реквізит і де взяти костюми;

•      як оформити приміщення;

•      де дістати експонати та як їх розташувати;

•      де посадити журі (якщо це необхідно для заходу), і де журі обговорюватиме підсумки;

•      хто вручатиме призи (якщо це передбачено сце­нарієм), як відбуватиметься ритуал нагородження й багато чого іншого.

Але найголовніше, мабуть, — це кому та які ролі дору­чити.

І, зрозуміло, не завжди потрібно повністю перекладати турботу про необхідний реквізит на плечі учнів, оскіль­ки через відсутність у них того чи іншого матеріалу, інструмента або речі, що потрібні за сценарієм, вони можуть просто взяти й відмовитися від участі в заході.

Перш ніж я почала проводити позакласні заходи з світової літератури, мені потрібно було дізнатися, на що кожен із них здатний, що може робити й чим

може допомогти класу. Тому спочатку я провела анкетування, що допо­могло мені дізнатися про творчий потенціал учнів, їхні схильності, інтереси.

Залежно від того, які цілі я ставлю перед собою, питан­ня в анкеті можуть бути різними.

Наприклад:

Анкета № 1

Мета: підготовка до проведення позакласного заходу з світової літера­тури.

1. Незабаром у нас у школі відбува­тиметься свято, присвячене __________________. Як ви вважаєте, в якій формі його краще провести?

•      літературно-музичний вечір;

•      вечір поезії;

•      театралізована вистава;

•      вікторина; рольова гра;

•      огляд-конкурс;

•      інше

2. Яку участь у ньому ви могли б узяти? Відзна­чте кілька варіантів:

•      можу написати сценарій;

•      можу підібрати музику;

•      можу оформити сцену;

•      можу проспівати;

•      станцювати;

•      можу випустити стіннівку тощо;

•      буду глядачем;

•      інше _________________________________.

3. Де, на вашу думку, було б доцільно провести це свято?.

4. Як оформити приміщення?

5. Кого ви хотіли б побачити на святі як цікаво­го гостя?

Ця анкета дозволяє не лише почати підготовку до заходу, але й краще дізнатися про особистості самих учнів, їх активність, міру залучення до громадського життя, допомагає з'ясувати позицію, яку вони займа­ють у класі, і ступінь їх авторитету серед товаришів. Звичайно, наведена анкета не є еталонною, тому до кожного чергового заходу я намагаюся підготувати невелике анкетування, враховуючи особливості й спе­цифіку майбутнього заходу.

Проведення заходів

Позакласні заходи, можуть бути різними за формою і змістом. У процесі навчально-виховної діяльності в кожного вчителя складаються свої уподобання щодо їх проведення. Так, я у своїй роботі намагаюся використовувати такі форми та жанри:

Аукціон (літературний) — форма гри-змагання, спрямована на виявлення в учнів інтересу до знань, на формування вміння обґрунтовано і точно висловлювати власну думку, на розвиток здатності уважно слухати відповідь та вносити до неї свої доповнення. Сценарій конкурсно-ігрової програми містить опис дійства та правил їх проведення у викладі ведучого. Ремарки дають уявлення передбачуваної поведінки глядачів. Дух суперництва і змагання впливає на вироблення відпові­дних вмінь щодо поведінки учасників, які мають бути шанобливими, зібраними, лаконічними у відповідях. Ведучий ого­лошує тему запитань (наприклад, назвати книги, в яких використовуються числівники або займенники), учасники пропо­нують варіанти відповідей. Коли варіанти вичерпані, ведучий рахує до трьох, супроводжуючи кожну цифру ударом молотка. Переможцем стає той, хто дав правильну відповідь. Матеріалом для літературного аукціону можуть бути

приказки, при­слів'я, загадки на різні теми (про працю, професії і т. ін. ), літературні твори (наприклад, згадати твори, в назві яких звучить будь-який колір, або вірші, присвячені порам року, казки, в яких діють лише тварини). Захід може бути присвячений одному письменнику чи поету. Для активізації гри ведучий може використати підказки (ключові слова, нагадати деталі, прочитати епізод з твору).

Вікторина — цікава гра, у процесі котрої в логічній або хронологічній послідовності ставляться запитання, що об'єднані загальною темою.

Гра — в основі — принцип змагання у кмітливості й швидкості реакції у процесі відповідей на різноманітні запитання.

КВК — складається з кількох конкурсів: привітання команд, розминка, змагання на кмітливість та швидкість кількох учас­ників, конкурс капітанів, домашнє завдання.

Конкурс (драматичний, пантоміми, ораторів) — змагання на краще творче виконання якогось завдання.

Олімпіада — змагання учнів у виконанні різних завдань навчального характеру, що має на меті перевірити якість їхньої теоретичної і практичної підготовки, стимулювання їх до більш активної роботи із засвоєння знань.

Турнір — форма пізнавальної діяльності учнів, творче змагання кількох команд-учасників, які по черзі «атакують» і «обороня­ються», ставлячи запитання супротивнику і колективно готуючи відповіді.

Фестиваль — конкурсне змагання, огляд талантів учнів, у процесі якого протягом кількох днів відбуваються вікторини, екскурсії, вечори.

Естафета — гра, огляд винахідливості, фантазії, гумору, де учасники вигадують один для одного завдання на імпровізацію (вигадати і показати

сценку, інсценізацію з якогось літературного твору, передати пантомімою зміст приказок, загадок, прислів'їв та ін. ) і по черзі їх виконують.

Бесіда — форма обміну думками, спостереженнями на якусь тему. Серед видів бесід найпопулярніші такі, тематика котрих пов'язана з образотворчим мистецтвом (естетичні), із нормами і принципами моралі (етичні), з проблемами світогляду (філософські). Основні умови, що сприяють дієвості бесід: розчленування складних морально-естетичних та світоглядних тем на конкретніші проблеми; розробка тематичного і змістового планів з урахуванням загального розвитку й віку учнів; емоційно позитивне ставлення учнів; використання різноманітних прийомів під час проведення бесіди, що активізують увагу і забезпечують стійкий інтерес до колективного обговорення; авторитетність ведучого. Дієвість сценарію бесіди залежить від всебічного знання предмета розмови, вміння організувати серед учнів активний обмін думками, добору цікавих запитань, що забезпечуватимуть колективний аналіз та відповідні висновки, від загальної структури, що визначає логіку, послідовність проведення: визначення теми та стимулювання зацікавленості до змісту, обґрунтування значимості обговорюваної теми, послідовність у розкритті питань, підбиття підсумків.

Вечір (літературний) — документально-художня вистава, одна з дієвих форм виховання естетичних смаків учнів, роз­ширення їхнього культурного світогляду, виховання почуття прекрасного, розвитку творчих здібностей та обдаровань, інтересу до літератури.

Форми тематичного вечора у літературній вітальні можуть бути такими: вечір-оповідання, вечір-диспут, театралізова­ний концерт, літературне свято, літературний театр, літературна вітальня та ін., що визначають характер матеріалу і прин­цип побудови сцен.

Сценарії тематичних вечорів — це, власне, розмови про людину, про творчу особистість через конкретну сценічну дію: читання віршів і прози, розповідей ведучих, створення відповідної атмосфери за допомогою музики, пісень, оформлення, композиційної побудови. Матеріал для сценарію вибирається з літературних та науково-популярних джерел, газет та журналів, енциклопедичних видань.

День — масове свято, що ретельно готується і проводиться протягом однієї доби, передбачаючи значну кількість учасників. День Літератури (наприклад, ювілею письменника, книги, поезії) може містити такі форми: святкову лінійку, виступ агітбригади, науково-практичну конференцію, конкурс знавців, бесіди, колективні перегляди фільмів та вистав, зустрічі з відомими людьми, екскурсії, вікторини, КВНи, вечори.

Заочна екскурсія або мандрівка має на меті розширити світогляд учнів, поповнити їхній багаж знань, стимулювати пізнавальну активність. Може бути проведена у формі усного журналу, бесіди за «круглим столом», прес-конференції. Сценарій передбачає розробку маршруту і відповідну послідовність дій: вступне слово ведучого, що оголошує мету екс­курсії і маршрут, невеликі повідомлення учнів з переглядом наочності, обговорення, виступи, підбиття підсумків і плану­вання нового маршруту. У ході підготовки учні читають рекомендовану літературу, відвідують пам'ятні місця, готують повідомлення, наочний матеріал (ілюстрації, фотоальбоми, стенди, кінофільми).

Свято — форма організації життя та діяльності шкільного колективу (День незалежності — 24 серпня, Міжнародний день слов'янської писемності — 24 травня, День театру — 27 березня, День Перемоги — 9 травня). Сценарій свята складається з трьох частин: 1) привітання зі святом, підбиття підсумків,

нагородження переможців; 2) художня частина — концерт; 3) танці, ігри, атракціони та змагання.

Театр-експромт — форма розігрування вистави неочікуваного змісту з елементами імпровізаційної гри може вико­ристовуватися як елемент свята або вечора. У процесі підготовки ініціативна група складає сценарій, що містить сюжет театральної вистави (казка, детективна історія, легенда, анекдоти), готує картки з визначенням ролей. Під час проведення заходу картки роздаються (або розподіляються за жеребкуванням) присутнім, які запрошуються за лаштунки. Написаний текст оголошується «за кадром», актори виходять на сцену і грають свої ролі.

Усний журнал — форма позакласного заходу, що складається з повідомлень учнів (життя і діяльність відомих особи­стостей; творчість письменників, учених, композиторів; літературні події), які, залежно від змісту, можуть бути проілюст­ровані експонатами, діафільмами, магнітофонними записами. Окремі сторінки журналу можуть бути представлені твор­чими доробками самих учнів — читання власних віршів, виконання пісень, демонстрація малюнків або картин. Сценарій свята готує редколегія.

Концерт — публічне виконання творів малих форм різноманітних видів мистецтв.

Театралізований концерт — концерт, що має єдиний сценічний образ, для створення котрого використовуються виразні театральні засоби: сюжетний хід, рольова персоніфікація ведучих, сценографія, театральний костюм, грим, сценічна ат­мосфера. Сценарій концерту складається з переліку художніх номерів, що супроводжуються текстом ведучого, а також описом виразних засобів (світло, музика, кіно, слайди, масові мізансцени), що становлять єдиний образ вистави, причому номери, як правило, об'єднані у художньо-смислові блоки (взаємопов'язані концертні виступи).

Літературно-музична композиція — вид театральної вистави, в якій органічно сполучаються літературно-художні та музичні елементи для цілеспрямованого і найбільш продуктивного впливу на розум та почуття глядача.

Створення сценарію

Отже, робота над створенням сценарію починається з осмислення теми, з пошуку найвиразнішого, найоптимальнішого драматургічного рішення.

Формування задуму відбувається за трьома стадіями: вибір теми, конкретизація або створення сценарного пла­ну, уточнення й збагачення.

Тема може обиратися в результаті обговорення якогось питання, бачення проблеми, вивчення святкового кален­даря. У процесі виношування задуму визначаються ідея, жанровий різновид заходу, конфлікт, місце проведення, кількість епізодів, головні виражальні засоби.

Наприклад, задум проведення літературного вечора, присвяченого М. де Сервантесу, виник у процесі вивчення роману «Дон Кіхот»: учні не сприймали головного героя, висловлювали своє нерозуміння його вчинків. Часу на уроці, як завжди, не вистачає, щоб зануритися у життя і творчість митця. Найкращий засіб зробити це — літературний вечір. Учні ініціатив­ної групи самі збирали документальний та художній матеріал, читаючи книжки і статті в Інтернеті, вибираючи, на їхній погляд, найцікавіше. Потім обговорювалися доцільність інформації та логіка її розташування у сценарії. Так само розпо­ділялися ролі виконавців, обговорювалося оформлення залу і костюми. Відчуття, що учні все роблять самі і саме від них залежить успіх справи, окрилювало, об'єднувало і захоплювало колектив.

Щоб полегшити формулювання теми, слід відповісти на запитання: про що йтиметься у сценарії? Що в ньому головне?

На стадії конкретизації задуму визначається жанр (концерт-реквієм, вечір-портрет та ін.), що відбиває емоційне ставлення сценариста до охоплених подій.

Працюючи над сценарієм, потрібно ґрунтовно продумати не тільки послідовність номерів, логіку дії, а й змістове наповнення заходу, передбачаючи звучання, особливість впливу, переконливість виконання. Для цього сам сценарист має бути обізна­ним з методикою та практикою художнього читання, уміти враховувати не тільки зовнішність, вік, стать виконавців, а й особливості голосу, володіння інтонацією.

Особлива роль у сценарії належить поезії. Вона найбільш емоційно впливає не слухача, створює відповідний настрій, задає тональність розмові, не випадково її джерело пов'язується з молитвою, змовлянням, плачем. Ритмічне і звуково орга­нізоване поетичне слово виконує в сценарії функцію композиційного обрамлення. Поетичне слово, змонтоване з докумен­том, поетизує, надає йому естетичного і смислового значення.

Музика — необхідна органічна частина, що відіграє важливу роль у проведенні вечора. Вона може створювати загальну атмосферу композиції, вести теми, що контрастують між собою, доповнювати, організовувати ритмічну зміну сцен, ілюструвати, емоційно підсилювати текстовий матеріал. Серед елементів музичного оформлення можуть бути використані улюблені твори письменника, його вірші, покладені на музику, або власні музичні твори (Е. А. Гофман, О. Грибоєдов), музичні фрагменти.

Тому, добираючи музичне оформлення до вистави, слід врахувати час і умови написання музичних творів, їх співвідне­сеність із текстовим матеріалом,

час звучання, особливості аранжування та манери виконання, а також підготовку ауди­торії.

Аналіз позакласних заходів

Після кожного заходу ми аналізуємо його, оцінюємо його ефективність за такими критеріями:

•      чи досягнуто мети;

•      які завдання, поставлено перед проведенням захо­ду, та в якому обсязі виконано;

•      які причини недоліків, щоб наступного разу уник­нути їх.

А я для себе ціную виховний ефект заходу.

       Я анкетувала учнів за такими питан­нями:

Анкета № 2

Мета: проаналізувати тільки-но проведений захід.

•      Ваше загальне враження від проведеного заходу?

•      Що Вам сподобалося найбільше?

•      Що Ви відчували, про що думали?

•      Чи потрібно було проводити саме цей захід і саме зараз? Чому?

•      Що було зайвим? Чому?

•      Чи дав проведений захід що-небудь особисто для вас? Що саме?

•      Чи варто проводити подібні заходи ще?

Цю анкету можна провести відразу після заходу або через кілька днів. Результати анкетування — думки й висловлювання дітей особливо корисні для

планування і проведення наступних заходів, тому що дозво­ляють урахувати недоліки й надалі уникнути їх.

І останнє. Навіть якщо у ваших учнів під час виховного заходу мимоволі щось не вийшло, після його проведення в жодному разі не можна дорікати їм, щоб у них не опустилися крила і не зникли інтерес і бажан­ня брати участь у наступному заході.

2.1. Принципи організації позакласної роботи у педагогічній практиці вчителя світової літератури
           

   Позакласна робота із світової літератури як засіб формування креативної особистості учня.

       Важлива роль у вихованні учнів, розширенні й поглибленні їхніх знань, розвитку  креативних здібностей належить саме виховній роботі у позаурочний час. Таку роботу називають позакласною.

        Позакласна робота — різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, організована в позаурочний час.

      Завдання позакласної роботи — закріплення, збагачення та поглиблення знань, набутих у процесі навчання, застосування їх на практиці; розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування в них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти; виявлення і розвиток індивідуальних творчих здібностей та нахилів; організація дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумних розваг; поширення виховного впливу на учнів у різних напрямах виховання.

Позакласна робота із світової літератури базується на таких принципах:

- вибірковості(згідно програмового матеріалу та специфіки класів вибираються тема, літературний матеріал, учнівський колектив, місце та час проведення конкретно взятого заходу);                                                             

- наукової поглибленості(вибраний для позакласної роботи матеріал не може повторяти ті теми, який розглядаються на уроках літератури. Даний матеріал може використовуватися в тому разі, якщо вчитель покаже щось нове,цікаве,нестандартне. У підборі та розгляді такого матеріалу необхідно враховувати можливість участі школярів у роботі факультативу);

- практичної самоспрямованості(даний принцип передбачає зв’язок урочних і позакласних занять і не дозволяє перетворювати позакласну

роботу на продовження, повторення чи додаток до вивченого на уроках із світової літератури);

- добровільності(мається на увазі зацікавленість як головна умова позитивної результативності позакласної роботи під час її організації та проведення);

-рівного права(всі учні мають абсолютно рівні права на участь у позакласній роботі);

-зацікавленості(проявляється в різноманітності варіативності методів,  прийомів та форм позакласних заходів) .                   

 У визначенні змісту позакласної роботи необхідно враховувати два чинника:

• особистий (врахування і задоволення інтересів учнів);

•обов’язковий (прагнення добитися кращого засвоєння учнями матеріалу, який вивчався на уроках).

                    Суть змісту позакласної роботи реалізується у різних формах: олімпіади, гуртки,літературні чи театральні студії, усні журнали, літературні вечори та ранки,філологічні тижні,зустрічі юних літературознавців із місцевими поетами, віртуальні екскурсії чи онлайн подорожі в казкову країну знань,на батьківщину до письменника, літературні турніри,змагання,театралізовані вистави.

        Самою цікавою формою позакласної роботи є проведення філологічного тижня,що допоможе учням реалізувати свій творчий потенціал.

                        Слід розрізняти три типи філологічних тижнів:

1.     настановчий тиждень;

2.     тематичний тиждень;

3.     підсумковий тиждень.

Настановочний тиждень

Тиждень такого типу проводиться на початку навчального року,щоб зацікавити учнів літературою,розвивати у школярів логіку мислення,творчі здібності,виховувати моральні якості.

Мета тижня- розширення загальноосвітнього кругозору школярів, формування в них наукового світогляду  та поглиблення знань, набутих у процесі навчання,застосування їх на практиці,виявлення  індивідуальних творчих здібностей та нахилів,розвиток креативності в учнів.

Хід тижня:

1.     День – інформаційний.

До початку тижня або в самому його початку розвішуються необхідні ілюстративні та робочі матеріали: план проведення тижня, матеріали вікторин, кросвордів. На лінійці повідомляється про початок тижня світової літератури.

2.     День – день бесід.

Проводяться конкурси та літературні вікторини,ігри.

3.     День – день відкритих дверей.

Проведення відкритого заняття театральної студії,літературного гуртка, відкритого уроку.

4.     День– день бібліографа.

Проводиться свято, у якому бере участь  бібліотекар, організовується “книжкова лікарня” та “книжкові іменини”,виставка кращих творів відомих поетів та письменників,конкурс виразного читання власних віршів, літературні подорожі сторінками улюблених книг,захист учнівських презентацій, проектів.

5.     День – день закриття тижня.

Проведення святкової лінійки та вечора для старшокласників.Підведення підсумків і нагородження кращих читачів.              

Тематичний тиждень

     Тематичний тиждень присвячується святковій даті, ювілеєві конкретного письменника. Він може мати і загальнолітературну мету. На перший план у такому разі висувається завдання виховного характеру. Так, тематичний літературний тиждень, присвячений популяризації читання творів світової літератури можна провести в ігровій формі.

Мета тижня – розвиток креативності учня,читацьких здібностей, зацікавленість книжкою, удосконалення навичок усного та письмового мовлення.

Хід тижня:

1.     День.   Відкриття тижня. Проводиться загальношкільна лінійка. У цей день доцільно провести свято за участю казкових героїв і запропонувати здійснити віртуальну подорож у минуле на тему: “Хто хоче знати майбутнє, мусить знати минуле” чи “Життя розпочинається з дитинства, література - з казки”.

2.     День.   Робота консультативного клубу для допитливих “Це цікаво знати кожному”. Літературна виставка допоможе школярам проявити фантазію і винахідливість. Можна запропонувати випуск спеціальних бюлетенів,газет на літературознавчу тему,провести конкурс малюнків,листівок,захист власних презентацій.

3.     День.   Літературна вітальня. Заочна(віртуальна) подорож школярів разом із літературними героями у казкову Країну Знань чи по літературній галереї,можна відвідати літературний салон чи завітати на літературні посиденьки.Особливою родзинкою стане літературно-музичний конкурс виразного читання класичних творів та власних літературних проб,презентація учнівських проектів.

4.     День.  Конференції за окремими художніми творами. Літературний брейн-ринг чи літературне “Поле чудес” допоможуть узагальнити та систематизувати знання учнів із світової літератури. Цікавими будуть проведені вчителем різноманітні літературні конкурси та вікторини,листи улюбленому літературному персонажу,розгадування кросвордів,ребусів ,криптограм.

5.     День.  Закриття тижня. Доцільно провести загальношкільне свято,підвести підсумки предметного тижня,оголосити переможців і вручити грамоти,призи чи подарунки(цікаві книжки,енциклопедії,сувеніри).

Отже,саме позакласна робота є засобом:

- розвитку зацікавленості школярів до світової літератури;

- розширення та поглиблення знань, які отримують учні на уроках;

-виховання в учнів моральних якостей;

-розвитку у школярів креативності.

Підсумковий тиждень

       Тиждень такого типу проводиться наприкінці навчального року. Це своєрідний звіт гуртківців, любителів літератури, які виконують окремі завдання (підготовка альбомів, випуск літературних  газет та листівок,презентацій та проектів). Мета тижня – популяризація досягнень учнів, залучення  любителів літератури до пошукової роботи,розвиток творчих здібностей школярів.                  

Хід тижня:

1.     День.  Святкове відкриття тижня можна розпочати парадом чи карнавалом  літературних героїв разом із учасниками тижня;цікавою формою роботи стане відвідування літературного салону.До цієї роботи можна залучити театральну студію.

2.     День.  Конкурс на кращу літературну газету, альбом, стенд, плакат,презентацію.Особливої уваги заслуговує конкурс на кращий реферат, літературне есе чи твір-мініатюру на літературознавчу тематику. Епіграфом можуть послужити вислови видатних особистостей.

3.     День.  Проводиться читацька конференція, присвячена цікавим книгам (художнім та науково-популярним), окремим персонажам,ювілейній  даті письменника.

4.     День.  Виступи учнів на літературознавчі теми, інсценізації окремих фрагментів творів, казок,хід-парад казкових героїв(учням пропонується створити  костюми літературних персонажів і представити на святі).

5.     День.  Закриття тижня. Нагородження учасників та переможців конкурсів, вікторин, які проводяться впродовж тижня. Проведення підсумкового вечора (ранку) відповідно до вікової групи школярів, загальношкільна лінійка.

Отже,саме проведення філологічних тижнів є засобом:

1.розвитку зацікавленості школярів до світової літератури;

2.розширення та поглиблення знань,які отримують учні в урочний та позаурочний час;

3.виховання в учнів моральних якостей;

4.розвитку у школярів креативних здібностей.

На особливу увагу заслуговує комплекс відеороликів,який дає змогу вчителю зацікавити учнів предметом,покращує психологічний настрій та допомагає переключенню уваги дітей під час класної та позакласної роботи.

2.2. Форми та жанри позаурочної роботи та їх практичне використання

Позакласна робота як складова шкільного літературного курсу успадкувала від нього ті ж самі принципи, вимоги й завдання, однак виконує й власні функції, а саме:

-підвищує інтерес учнів до світової літератури;

-надає допомога під час підготовки до уроку або його продовження;

-допомагає глибше зрозуміти добуток, що вивчається;

-розвиває творче мислення й грамотна мова;

-активізує інтереси й творчі можливості учнів;

-розширює світогляд школярів;

-задовольняє духовні потреби;

-допомагає ефективно використовувати дозвілля

Позакласна робота з літератури відрізняється від класної безліччю своїх форм. Серед них: вечора, диспути, інтерв'ю (з письменниками, літературними героями й ін.), гри, клуби, кружки, лекторії, журнали, зустрічі (з письменниками, композиторами, артистами й ін.), літературні кафе, університети культури, читацькі конференції, олімпіади, відвідування виставок, кінофільмів з подальшим обговоренням, краєзнавство, екскурсії (зокрема й заочні) і др.

   Важливо вказати, що форми позакласної роботи з літератури - не самоціль, вони можуть взаємодіяти з іншими наявними методичними формами. Наприклад, на засідання кружка можна підготувати літературну газету, виставку, а на самому засіданні провести евристичну бесіду, диспут або літературну гру

      Головне завдання вчителя - залучити до позакласної роботи учнів згідно з їхніми здатностями, допомогти розвивати їх, щоб школярі могли легко й правильно визначатися у своїх бажаннях, здійснити своє покликання. А зробити це й учителеві, і учневі допоможе звертання до книги, до кращих добутків світової літератури. Читання класичного роману - це бенкет, гідний богів. Допомогти учням прийняти в ньому участь - покликання вчителя.

    Не будемо вважати себе й наших учнів зайвими на бенкеті мудреців, визначимо на ньому й свої місця, і тоді відкриються нам безмежні можливості спілкування із прекрасними утворами письменників, учених, істориків всіх часів і народів. Наші учні правильно оцінять свої здатності, їхнім очам відкриються нові невідомі обрії.

Висновки

Організація роботи щодо літературної освіти учнів у школі не обмежується лише рамками уроків за відповідними державними програмами. Принаймні, не повинна обмежуватися, оскільки, переслідуючи мету виховання зацікавленого та кваліфікованого читача, не можна розраховувати на успіх, якщо зацікавленість літературою закінчується дзвоником, що сповіщає про закінчення уроку. А позакласна та позашкільна робота саме і сприяє тому, аби зняти це обмеження, сприяти поглибленню творчих здібностей та есте- тичних смаків учнів, їхній самостійності та підвищенню їхньої читацької культури.

Безумовно, мета уроків та позакласних занять, як бачимо, є однаковою, проте засоби досягнення цієї мети – різні. Це передусім зумовлено принциповою відмінністю суті даних занять. Якщо перші є обов’язковими і учитель змушений долати об’єктивно примусовий характер уроків, то основним принципом позакласної роботи є добровільність. І за будь- яких інших умов дотримуватися специфіки позакласної роботи, яка, спираючись на вказаний принцип, передбачає перебування учнів, за словом Б. М. Неменського, у „зоні вільного пошуку”, було б просто неможливо – з усіма негативними наслідками, які з цієї ситуації випливали б.

Цікавим є те, що учителі, які не можуть байдуже ставитися до своєї професійної діяльності, врешті решт, самостійно доходять висновку, що для досягнення бажаного високого результату тільки класноурочної роботи є абсолютно недостатньо.

І, попри те, що часто- густо єдиною вдячністю за позакласну роботу є лише вдячність учнів, учителі все ж таки не можуть ігнорувати тих величезних можливостей, які така робота відкриває перед усіма, хто приймає в ній участь.

В. О. Сухомлинський вбачав завдання школи в тому, аби „кожен крок до знань був гордим злетом птаха, а не стомленою ходою знесиленого мандрівника, який ледь тягне за спиною важку ношу”

1.     Позакласна робота саме і відкриває перед учнями можливості такого злету: вони набагато краще починають вчитися, охоче звертаються до додаткової літератури з предмету, в них з’являється бажання до самостійної роботи з книгою, а плідність уроків літератури, в свою чергу, в суттєвий спосіб визначається підвищеним інтересом до мистецтва.

2.     З іншого боку, Н. П. Тєрєнтьєва взагалі вважає, що саме інте рес і є „рушійною силою позакласної роботи”

3.      Цей інтерес, на думку методиста, живиться, зокрема, по- перше, досить швидкою реалізацією особистісно значимого задуму, динамічним досягненням кінцевого результату – чи це спектакль, чи літературний турнір, чи конкурс читців тощо. А по- друге, форми позакласної роботи передбачають більш відкритий, ніж у рамках уроку, характер спілкування, різнопланового та напівфункціонального (міжособистісне, пізнавальне, художнє, творче), а також неформальний характер відношень між учителем та учнями. Ще одним важливим аспектом позакласної роботи є те, що, будучи менш консервативним, ніж навчання за програмою, цей вид діяльності, з одного боку- заперечує методичні стереотипи, а з іншого – породжує нові підходи до викладання літератури, створює передумови для живого діалогу, одкровень, вільних пошуків істини.

4.     У певному сенсі позакласна робота стає своєрідною експерименталь-ною лабораторією творчості учителя світової літератури, де моделюються нетрадиційні для навчального процесу, але відповідні до актуальної соціокультурної ситуації форми спілкування з мистецтвом. Так, багато з тих сучасних підходів, які сьогодні визнано інноваційними, виникли і були початково апробованими саме в рамках позакласної роботи.

5.      Важко не погодитися з Н. П. Тєрєнтьєвою і в тому, що позакласна робота через свою специфіку – явище багатоваріантне, а тому будь- яка класифікація в даному випадку є навряд чи можливою: на характер і зміст позакласної роботи впливають такі чинники, як взаємодія різних видів мистецтв, різних видів діяльності школярів, дослідженість конкретної літературної теми чи проблеми, особисті уподобання.

6.   Позакласна робота і факультативи є неодмінними елементами системи навчально- виховної роботи із світової літератури.

7.  За допомогою позакласних та факультативних занять поглиблюються знання та удосконалюються навички учнів, а також забезпечується зацікавленість учнів літературою. 3. Лише за умови створення системи позакласної роботи та її відповідного змістового наповнення можна забезпечити ефективність та високий результат такої діяльності.

Список використаної літератури

1. Губаренко Т. Літературні конкурси / Т. Губаренко // Зарубіжна література. – 1998. – № 13. – С. 3–4.

2. Гузь О. До розуміння ролі додаткового читання у формуванні читацької компетенції школярів / О. Гузь // Зарубіжна література в школах України. – 2007. – № 12. – С. 41–47.

3. Жарков О. Роль і значення позакласної роботи у загальній системі навчання [Електронний ресурс] / О. Жарков, Ю. Коломієць. – Режим доступу: www. URL: http://www.rusnauka.com/26_OINXXI_2009/Pedagogica/52580.doc.htm

4. З досвіду проведення позакласної роботи із зарубіжної літератури // Зарубіжна література в школах України. – 2007. – № 11. – С. 2–4.

5. Зотова О. Організаційно-педагогічні форми та методи позаурочної роботи / О. Зотова // Рідна школа. – 2001. – № 6. – С. 8–9.

6. Ісаєва О. Позакласна робота із зарубіжної літератури та проблема формування читача / О. Ісаєва // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 1999. – № 7. – С. 8–13.

7. Кривова Г. Система факультативних курсів із зарубіжної літератури та її роль у формуванні читача / Г. Кривова // Зарубіжна література в школі. – 2006. – № 11–12. – С. 18–36.

8. Куцевол О. Специфіка та методика проведення літературних вечорів у школі / О. Куцевол // Всесвітня література та культура. – 2000. – № 8. – С. 2–5.

9. Мартинець А. Позакласна робота із зарубіжної літератури: метод. посібник / А. мартинець // Зарубіжна література. – 2001. – № 45. – С. 24.

10. Мартинець А. Позакласна робота із зарубіжної літератури: метод. посібник / А. Мартинець // Зарубіжна література. – 2002. – № 18. – С. 24.

11. Матеріали з методики організації та проведення позакласних заходів, а також сценарії до них // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2004. – № 12. – С. 50–51.

12. Мірошниченко Л. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах: підручник / Л. Мірошниченко – К., 2007. – 415 с.

13. Оленіна Г. Літературна діяльність підлітків як основа формування інтересу до зарубіжної літератури засобами культурно-дозвіллєвої діяльності / Г. Оленіна // Рідна школа. – 2006. – № 5. – С. 64–66.

14. Позакласна робота із зарубіжної літератури [текст] / Упоряд. Н. Жданова, І. Желиміс. – К.: Шкільний світ, 2009. – 120 с.

15. Рубанка В. Розвиток етичних компетенцій на уроках ЗЛ / В. Рубанка // Зарубіжна література. – 2006. – № 21. – С. 14–21.

33

16. Сухомлинский В. Сердце отдаю детям / В. Сухомлинський. – Изд. 2-е. – К., 1972. – 244 с.

17. Фоміна Н. Як провести диспут у школі / Н. Фоміна // Всесвітня література. – 2000. – № 5. – С. 27–28.

18. Шворак Н. Вікторина “Знавці зарубіжної літератури”. 5-9 класи / Н. Шворак // Зарубіжна література в школі. – 2009. – № 21. – С. 36–37.

19. Штейнбук Ф. Методика викладання зарубіжної літератури в школі: навчальний посібник / Ф. Штейнбук. – К., 2007. – 313 с.

20. Яценко Л. Інтелектуальна гра “О, щасливчик!”. 7 клас / Л. Яценко // Зарубіжна література в школі. – 2009. – № 2. – С. 23–27.

Додатки

Інсценізація казки 

"Русалочка"

Казка

      Дійові особи : Казкар, Цариця-мати, 8 русалочок, Відьма,  Принц, Наречена принца, Казкар.

      - Казка Ганса Християна Андерсена «Русалочка» розповідає нам про велике і чарівне людське кохання, про вірність і відданість люблячих сердець. Слухайте і дивіться її.

      Далеко-далеко у морі вода синя і прозора, немов пелюстки волошок. Там глибоко і досить далеко від берега, у найбільш глибокій місцині, на дні моря, стояв кораловий палац морського Царя. Давно вже він стояв удівцем, а господарством у нього керувала Цариця-мати, що була жінкою розумною та погордливою. Дуже вона любила своїх онучок-Русалочок. Цілими днями гралися дівчатка у своєму палаці, а ввечері підпливали до своєї бабусі, щоб вона розповіла їм про людей, котрі живуть на землі.

    (Підводне царство. Навколо водорості, вдалині кораловий палац. Стара Цариця сидить і перебирає водяні квіти. До неї підбігають дві Русалочки.)

      1-а Русалочка  .Бабусю, розкажи нам ще щось, ми так любимо твої розповіді.

      2-а Русалочка.(гукає). Сестриці, милі, швидше пливіть сюди. До нас, бабуся обіцяє розповісти нам цікаву історію.

     (Прибігають із різних сторін Русалочки. Всі вони сідають навколо трону Царівни. Бабуся бере золотий гребінець, розчісує їм по черзі волосся і повільно розповідає).

     Цариця .Там, на землі. Милі мої, квіти пахнуть. Вони розповсюджують такий аромат, від якого повітря стає чистим і пахучим. А ліси там зелені, ось як у вас очі, мої чаклун очки. Над зеленими лісами літають красиві риби, люди їх називають птахами. Коли вам виповниться по 15 років. Ми з вашим татком одягнемо вам віночки із білих лілей. Ознаку краси і юності. Всі в цей день отримаєте дозвіл піднятися на поверхню моря і побачити землю своїми очима. А тепер пливіть, любі, грайтеся і  чекайте  своєї години.

     Казкар .Незабаром для Русалочок наступив цей щасливий день – їм виповнилося по 15 років. Вранці бабуся з батьком одягли їм віночки і дозволили подивитись на земне життя. А ввечері…

     Цар .Донечки мої! Збирайтесь – но  докупи та розкажіть нам з бабусею, що ви сьогодні побачили. Що почули і що вам найбільше сподобалось.

     Цариця .Розкажіть мої,  красуні, що ви побачили на землі, цьому чудесному помешканні людей.

       1-а Русалочка .(крутить, сміється). О, яку красу я бачила, дороги. Я допливла до берега ы побачила чудернацьке місто, де живуть люди. Там, неначе тисячі зірок, горіли вогники, лунала музика. Який жаль, що я не змогла побувати поряд із людьми!

    2-а Русалочка .А я, сестрички, спостерігала. Як заходило сонечко. Небо сіяло, немов розтоплене золото. А хмарки і фіолетові. І червоні, і сині неслись до сонця. Повільно, як біле мереживо піни моря. Пливла у небі зграя білих лебедів. Я пливла за ними аж до обрію, та сонце сховалось у море.

         Цар .Так, це, моя дитино. Дуже красиво.

      3-я Русалочка .Я, дорогий татусю, попливла аж у річку. Що впадає  у море . там у невеликій бухті я побачила цілу зграю маленьких хлопчиків і дівчаток, що майже голі і без хвоста плавали. Сміялись і бризкались. Я так ними захопилася, що підпливла і злякала їх. А якийсь маленький потворний звір почав на мене гавкати. Отоді і вже і я злякалась та швидко додому попливла. Але мені там все одно сподобалось!

          Цариця .Отой звір, що ти бачила, це собака, вона може бути дуже злою, отже надалі стережись її.  

      4-а Русалочка .А ми з сестричкою бачили дельфінів. 

      5-а Русалочка .Ой. які вони гарні, так з ними цікаво грати, плавати наввипередки. Вистрибувати із хвиль. А ще у них такі розумні очиці та й говорять вони між собою смішно: посвистують.

        4-а Русалочка .Але, бабусю. Ми побоялись запливати далеко з дельфінами, просто покатались на хвилях і любувались небом, що немов купалось у морі.

        5-а Русалочка . Принцеси-сестрички! Ще ми бачили на небі таємничі вогники. Що це було?

        Цар .Та це ж небесні зірки! Вони дуже гарні у ясну погоду, так і світять, так і миготять.

         6-а Русалочка .Я, сестриці, побачила те, чого не бачили ви всі – зимове море. Яке ж воно блискуче і білосніжне! ( Показує ). Величезні льодяні гори плавають на хвилях, а я взяла і залізла на одну і все бачила навкруги: море переливалось, мов срібло!    

       Цариця .Ах ти пустунка, ах ти шкодливиця! (  Грізно показує пальцем ).Не чини більше так, бо змерзнеш і перетворишся на сріблясту крижину.  (Звертається до самої Русалочки ). А що це ти, білявочко, засмучена така?

        7-а Русалочка .Я, я, я…бабусю ледве не загинула. Бо наверху зчинилась буря. Вона мене ледь не розбила об скелі. Не сподобалась мені земля!

         1-а Русалочка . А ти, найменша, сестрице?

         3-а Русалочка . Що ти побачила ?

         5-а Русалочка . Розкажи, маленька!

         8-а Русалочка . Я, сестриці, побачила молодого Принца. Він був на кораблі. Йому , як і мені. Сьогодні виповнилося 15 років . На кораблі був бал на його честь. Рідні мої, (кружляє ) ви не уявляєте, яким гарним був Принц. На кораблі всі веселились, співали. Танцювали. Та раптом на морі розпочалась сильна буря. Мені вона була приємна, бо я каталась на хвилях, а ось люди почали з кораблем тонути. В же у воді я знайшла Принца і віднесла його до берега. Він був живий. ( Задумливо ). Як я хочу його ще раз побачити! ( Плаче ).

        1-а Русалочка . Що ти плачеш!

          4-а Русалочка . Ти ще побачиш його!

           7-а Русалочка . Я тобі покажу його палац, тільки не плач!

         Цар . Донечко, ти не підсолюй своїми слізьми нашу воду. Вона і так солона. (Гладить дочку по голові )

          Казкар . З того часу найменша і найчарівніша Русалочка думала тільки про молодого Принца. Вона підпливала до нього, дивилась на нього, але він її не бачив. Коли він купався, вона невидима плавала поряд. Насолоджуючись його присутністю. Русалочка закохалась, а це заборонялось законами підводного царства. Одного разу вона вирішила таємно звернутись до морської Відьми, котра могла допомогти їй, адже чари її були дуже сильними.

       (Царство Відьми – навкруги темнота і таємничість ).

         Відьма . (Ложкою помішує в казані якесь зілля. Русалочка несміливо заходить ). Знаю, знаю, чому завітала ти до мене. Дурість все те, що називаєте коханням. Нісенітницю ти затіяла, мила!

         8-а Русалочка . Допоможи мені, шановна Відьмо, прошу тебе зробити так, щоб я змогла жити серед людей .

       Відьма . Добре! Пригадую тобі зілля. Якщо ти його вип’єш до сходу сонця, твій хвіст перетвориться на стрункі ніжки. Але знай, кожен твій крок приноситиме тобі страждання – муки і біль. І пам’ятай: назад вороття нема, не бачити тобі вже морського царства. Якщо ж ніч після його весілля  ти перетворишся на морську піну.

      Казкар . Рано-вранці, не сказавши нікому ні слова. Русалочка випила відьомське зілля і втратила свідомість. Коли прийшла до тями. То побачила, що лежить на березі моря і що замість хвоста у неї виросли стрункі ніжки. А поряд стояв здивований Принц. Він був захоплений її незвичайною красою. Юнак взяв її із собою до палацу . Одне тільки непокоїло молодого Принца – красуня була німа. Проте він не дуже зважав на це. Разом ходили вони на прогулянку. Русалочка дуже гарно танцювала перед ним. А ввечері, залишившись одна, гірко плакала від болю, що спричиняли ноги, адже з кожним кроком вона наступала ніби на розпечене залізо. А одного разу сталось таке…

        Принц Іди сюди, моя мовчазна красуне! Сядь вислухай мене і хоч ти пожалій. Батько наказує мені їхати у сусіднє королівство, де я повинен оженитися. Та я не хочу! Адже я зовсім не знаю нареченої. Вона певно не така красуня, як ти. Краще б я вибрав тебе! (Кладе голову на її коліна ).

.Русалочка мило посміхнулась йому, а в самої серце рвалось на шматки. Незабаром Принц поїхав у сусіднє королівство і привіз собі наречену. Почалась підготовка до пишного весілля.

           Казкар .         Русалочка засмучена сидить на березі моря, опустивши ноги у воду. До неї підпливають сестри ).

       1-а Русалочка . Сестричко, люба! Ми віддали свої  квіти юності та краси відьмі, щоб вона врятувала тебе!

       2-а Русалочка . Бачиш ніж ( дістає його і подає). Дивись який він гострий!

         3-а Русалочка . Перед сходом сонця ти повинна цим ножем вдарити в серце Принца.

          4-а Русалочка . Тепла кров його попаде тобі на ноги і вони знову перетворяться на риб’ячий хвіст.

         5-а Русалочка . Ти знову станеш нашою сестрою і проживеш із нами 300 років.

          6-а Русалочка . За тобою так побиваються бабуся і тато, ми плачемо щодня.

         7-а Русалочка . Тільки поспіши, сестро,! Один із вас повинен померти після весілля до сходу сонця. Візьми ніж у руки і твій голос відразу повернеться до тебе.

       ( Русалочка бере ніж, довго дивиться на нього ).

        8-а Русалочка . Дякую вам, рідні сестриці! Прощавайте!

        ( Грає музика, іде весільний гурт . Русалочка несе фату нареченої і повільно відстає від людей ).

        8-а Русалочка . ( Бере ніж і викидає його ). Ось і прийшов мій кінець. Ні, вбити Принца я не зможу, знищувати своє кохання я не хочу, краще стати морською піною. (Накривається білим прозорим покривалом. Звучить музика моря ).

      Казкар . Ось так не вбила Русалочка свого коханого, бо любила його більше ніж своє життя. Казка Г. К. Андерсена «Русалочка» - це гімн справжньому коханню і вірності людській.   

                             

МОЄ КРЕДО

Педагогічне кредо

                                         «Діти – найтендітніші, найніжніші квіти

                                            в безмежно різноманітному квітнику             

                                            людства»

                                                                     В.О.Сухомлинський

Творче кредо:

                                       «У серце увійде лише те, що йде від серця»

                                                                                       Ж.-Ж. Руссо

Життєве кредо:

                                          «Не роби людям того, чого не хочеш собі»

                                                                                         Конфуцій

 Моя мета: Виховати людину нового покоління, використовуючи                         компетентнісно – орієнтовані педтехнології.

                       Виступ на нараді

      Особистісно- орієнтоване викладання зарубіжної літератури

           Особистісно орієнтоване викладання світової літератури - важливий фактор виховання самостійності учнів, активізації пізнавальної діяльності, формування активної життєвої позиції. Такий спосіб викладання має свою певну методичну мету, яка полягає у формуванні творчої особистості із глибоким нестандартним критичним мисленням, особистості, яка може зробити правильний вибір у житті; працювати над педагогікою співробітництва.Девіз такого виду навчання: " Навчання - це вміло організована під керівництвом вчителя самоосвіта учнів." Видами такої роботи можуть бути, зокрема, інформаційний, дослідницький, творчий, художній. За змістом – це значною мірою міжпредметні (історія, українська література, інформатика) . Спосіб виконання такого виду роботи - індивідуальний.Поетапність у роботі: визначення теми, мети; збір інформації, проведення консультацій; виконання завдання; опис, оформлення роботи; захист завдання; оцінка результатів.
    Найбільш значима роль учителя під час визначення мети, завдань роботи, підбору літератури та при аналізі виконаної роботи, з'ясуванні причин успіхів та невдач.
Цей метод дає можливість учням активно оволодівати знаннями, розвивати творчі здібності учнів. Знаходячись в полі величезної інформації   телебачення, комп'ютерних мереж, учні можуть самостійно добирати та оцінювати одержувану інформацію. Використовуючи цей матеріал на уроці, викладач робить його надбанням усіх учнів. Особистісно орієнтоване навчання формує творчу особистість із глибоким критичним мисленням, особистість, яка може зробити правильний вибір у житті; виховує порядність, чуйність, безкорисливість, любов до Батьківщини.
Результати застосування особистісно-орієнтованого навчання:
1 . Поглиблене вивчення теми.
2. Виключає небажане зубріння.
3. Учні можуть відстоювати свою точку зору, не боятися виступати перед аудиторією.
4.Учні мають ґрунтовні відповіді під час тематичної атестації.
5.Виявлення знань і умінь на конкурсах.
Ефективність використання особистісно орієнтованого навчання
Ця методика дає можливість учням більше й глибше вивчити тему, значно розширити загальний кругозір, навчає спілкуванню, умінню самостійно знаходити й вибирати необхідний матеріал, рахуватися з чужою думкою, відстоювати власні погляди, розвивати індивідуальні таланти та здібності, інтерес до читання.
Труднощі у застосуванні методу
1. Недостатня самостійність учнів знижує ефективність роботи над завданням.
2. Перевантаження учнів у процесі навчання ускладнює роботу над завданням.
3. Повільне впровадження комп'ютерних технологій.
4. Недостатнє забезпечення міських бібліотек навчальними підручниками та посібниками.
5. Побоювання учнів отримати погану оцінку внаслідок неправильної відповіді.
Необхідно створювати на кожному уроці атмосферу співробітництва учнів та викладача.
На сучасному етапі викладання  світової літератури вимагає від викладача тісного спілкування з учнями, бо основним напрямком виховання є формування активної особистості. Вона має самостійно діяти, приймати рішення, пристосовуватися до нових умов життя; творчо мислити, грамотно працювати з інформацією, вміти адекватно реагувати на життєві виклики, самостійно працювати над розвитком власного інтелекту.
      Для того, щоб сформувати таку особистість, на кожному уроці стосунки викладача і учнів мають бути гуманними. Здібні і нездібні учні завжди в рівних умовах у того

викладача, який дбає про те, щоб розвивати в учнів бажання висловлювати своє ставлення до того чи іншого явища, події, образу.

      Процес навчання – не автоматичне вкладання навчального матеріалу у свідомість учня. Він потребує, на мій погляд, напруженої розумової роботи учня та його власної активної участі у цьому процесі. Активність учнів виявляється при використанні методу особистісно орієнтованого навчання.Понад 2400 років тому Конфуцій писав: "Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я пам’ятаю. Те, що роблю, я розумію."Стосовно уроків цей вислів можна перефразувати так:"Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю. Те, що я чую, бачу й обговорюю – Я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю – Я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, Я стаю майстром."
Ці вимоги лежать в основі методу, де учні самостійно шукають і готують різноманітні дослідження.Дослідницький спосіб пізнання відповідає природі мислення людини. Першим цю закономірність виявив давньогрецький філософ Сократ. Пізніше ідею дослідження підтримав відомий лікар і педагог М. Пирогов. Для сучасників дуже важливим є визначення К. Ушинського, який вважав, що навчання мусить завжди надавати учню можливість діяльності, відповідно його вмінням.
Метод особистісно-орієнтованого навчання:
спонукає учнів формувати наявність в них ідеї і уявлення;
зіштовхує учнів з явищами і процесами, що суперечать існуючим уявленням;
стимулює висунення альтернативних припущень і здогадів;
надає можливість досліджувати свої припущення в процесі дискусійного обговорення;
створює умови для застосування нових уявлень;
збагачує знання учнів про кращі світові зразки літератури і мистецтва;
розвиває творчу уяву; розвиває зв’язне мовлення.
     Значення досвіду з використання особистісно орієнтованої методики полягає у створенні умов для постійної активної взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу, де учень і викладач є рівноправними суб’єктами навчання, співтворцями уроку.
Сьогодні треба так використати   багатий духовний потенціал світової літератури, щоб захистити юнацтво від розбещувального впливу масової культури й літератури.
Переглянувши останні наукові дослідження у даній сфері, я прийшла до висновку, що учень не пасивна фігура в навчанні. Він активна складова педагогічного процесу. Однак таким він не є сам по собі, а завдяки цілеспрямованій діяльності викладача, який постійно ставить учня в ситуацію дослідника. Ідея дослідження, самостійного осягнення істини виникла ще за часів античності. Метод евристичної бесіди, заснований Сократом, побудований на дотепних запитаннях, які збуджують думку і пропонують шляхи розв'язання певної проблеми.
Погоджуюсь із твердженням Є. Пасічника, що "найсприятливішим грунтом для зрушення у розумовому розвитку учнів є такі навчальні ситуації, коли учні виступають з позиції дослідників, коли перед ними виникає певна проблема, щогрунтується на певних суперечностях і допускає різні шляхи її розв'язання, тобто коли істина народжується в пошуку".
Тому у педагогічній практиці вважаю основним - метод особстісно орієнтованого навчання.
Перш за все, потрібно тримати в полі зору кожного учня для того, щоб зрозуміти його, вивчити. Відповідно до цього, збагачувати свої знання про мотиви поведінки кожного учня на уроці. Всі ситуації, які виникають на уроці (комусь себе фізично недобре почуває, в когось виник рвотний рефлекс , хтось засмучений) викладач мусить не пропустити і, поєднуючи розумну вимогливість зі співчуттям, допомогти учню в такий момент. Нерозуміння дитячої беззахисності, невміння відчувати її серцем – одна з причин втрати викладачем влади над учнем.
       Найголовнішою умовою особистісно орієнтованого спілкування викладача з учнями є вміння володіти словом, вміти сказати так, щоб у кожному слові вихованці відчули волю, культуру, особистість. При особистісно орієнтованому спілкуванні викладач всі етапи уроку визначає через діалог з класом. Викладач вміло зацікавлює учнів, розбуджує у них творчу активність, заохочує особистісне ставлення учнів до виконуваної роботи. Якщо виникає непорозуміння з учнями, то викладач шукає причину в своїх діях. Мета особистісно орієнтованого спілкування –досягти спільності поглядів, оцінок учня і викладача. Практика підказує, що таке взаєморозуміння – це найкоротший шлях до ділового співробітництва викладача і учнів у різних конкретних навчальних справах. Співпраця з учнями – запорука успішного викладання зарубіжної літератури.
До уроків світової літератури можна визначити на сучасному етапі такі вимоги:
1. Весь навчальний матеріал мусить бути персоналізований.
2. Викладач повинен знайти такі форми і способи організації уроку, які б апелювали до власного досвіду учня, активізували його емоційну, інтелектуальну сфери, підключаючи його до процесу пізнання.
3. Учень на уроці відчуває власну причетність до всього, що на ньому відбувається, а навчальний матеріал він зміг би прилучити до власного почуттєвого досвіду.
4. Рівноправні стосунки на уроці.
5. Дружелюбна обстановка і взаємоповага, взаємозацікавлення сторін.
Основні принципи особистісно орієнтованого навчання:
1. Знання, які одержує учень з літератури, мають підпорядковане значення: вони повинні допомагати йому брати безпосередню участь у формуванні себе як творчої особистості, збагаченні власної духовності.
2. Особистість учня – центр навчального процесу, він співтворець уроку.
3. Викладач – передумова формування виховання, він спільник учня в пізнавальній меті.
4. Учень має право на особистісний шлях розвитку, викладач лише допомагає йому саморозвиватися і самореалізовуватися.
5. Постать педагога – найголовніша при такому навчанні. Поступово він передає свою індивідуальність вихованцеві. Там, де відбувається така передача, і є особистісно орієнтоване навчання. Викладач і учень об’єднані пізнавальним інтересом, вони прагнуть нових знань, які служать їм матеріалом для побудови свого Я, своєї особистості.
             Важливе місце цей метод посідає серед інших методів, бо він сприяє активізації пізнавальної діяльності учнів, виховує інтерес до процесу навчання. Завдання пошуково-випереджального характеру розвивають критично-оцінювальне ставлення до проблеми, порушеної в творі, формують уявлення про літературу як вид мистецтва, а також сприяють вихованню самостійності, усвідомленому ставленні до життя. Серед пошуково-випереджальних завдань визначаю такі: біографічні; літературознавчі; історико-краєзнавчі; творчі; художні. Необхідну біографію письменника розповідають самі учні, які отримали випереджальне завдання.Учні мають не просто вчити статтю підручника, а й опрацювати додаткову літературу, відвідати бібліотеки, можливо, скористатися іншими сучаснішими джерелами інформації (журнали, газети, Інтернет), обробити іх і вивести висновок. Використати на уроці вирази письменника, вирази інших видатних людей про нього, ілюстрації.
       Подібні творчі завдання, самостійні відкриття не просто корисні, вони приносять учням радість самопізнання. Таку радість ми можемо їм дарувати ледь не на кожному уроці. Найкраще це вдається під час використання компаративного (порівняльного) аналізу.
Звичайно, в такому разі сам викладач мусить вільно володіти матеріалом передусім української та зарубіжної літератур, головне, не забути, що зіставляти можна твори, що належать до однієї художньої системи, до одного жанру й стилю.
       Спираючись на висловлене, викладачі організовують пошукову роботу зіставляючи твори, які належать до одного жанру.Завдання пошуково-випереджального характеру активізують пізнавальнуактивність учнів, є запорукою успішного навчання і розвитку природних розумових здібностей, тому що в основі пошуково-дослідницької роботи лежить також принцип самостійної роботи. Цей самий принцип покладено і в основу проблемного навчання як одного із способів організації дослідницької діяльності школярів.
      Питання ролі проблемного навчання в розвитку мислення порушувалося багатьма вченими вітчизняної й зарубіжної педагогіки. Проблемна ситуація може виникати сама по собі і розв'язуватися вчителем, учнями чи спільними зусиллями вчителя й учнів. Сперечаючись, доводячи свою правоту, учні вчаться не тільки висловлювати свою думку, а й знаходити шляхом зіставлення різних поглядів на одну і ту ж проблему правильне рішення. Учні вчаться самостійно задовольняти власні естетичні потреби, цінувати прекрасне, використовувати його для формування себе як особистості. А для цього треба багато читати. Гете на схилі літ писав:„Добрі люди і не підозрюють, скільки треба праці і часу, щоб навчитися читати... Я сам на це витратив вісімнадцять років і все ж не можу сказати, що повністю досяг мети."
Головним у педагогічній роботі я вважаю естетичний розвиток учнів, у поєднанні з моральним, духовним вихованням. Особистісні чинники реалізації різних методів бачу в пробудженні в учня потреби перебувати у діалозі культур, усвідомлювати себе суб'єктами культури.
Завданням педагога вважаю - прищепити учням уміння самостійно орієнтуватись у цьому розмаїтті ідей, поглядів, думок; виховувати особистість, здатну сприймати, розуміти красу і будувати своє життя за її законами. Серед варіантів моїх уроків є такі: проблемне навчання; інсценування; робота в малих групах; анкетування; заочна подорож; комп’ютеризація навчання.
      Вважаю, що тільки інтерактивні методи навчання сьогодні можуть вирішити проблему підвищення ефективності уроку літератури, виховання естетично-розвиненої особистості.
При викладанні літератури особливе місце займає внутрішній процес навчання. Що це означає?  Виходячи з власного досвіду, я переконуюсь, що дуже важливо, щоб учні пережили твір, а не просто прослухали як пасивні слухачі. Я спостерігаю, що часто учні емоційно не переживши твір, у своїх відповідях, під час самостійних письмових робіт, керуються лише його загальною ідеєю, не усвідомлюючи логіки образів і картин життя, змальованих автором. Інколи вони добросовісно прочитали твір, але не побачили, не відчули у ньому того, що прагнув утвердити письменник. Я вважаю, що справжнє читання - це співпереживання, бо найтонші і найживотворніші корінці переживань – це почуття. А як цього досягти?
      Звичайно, при допомозі інсценівки. Коли учні спостерігають за героями (дійовими особами), вони тоді яскраво уявляють прочитане. Вони переживають прочитане, в них нагромаджуються враження, емоції, симпатії, антипатії, спостереження. Це сприймання твору серцем. Весь цей чуттєвий, емоційний матеріал осмислюється, систематизується, узагальнюється під час подальшого вивчення (пізнання) твору. В методичних посібниках багато говориться про почуття, роздуми, сприймання, узагальнення.Однак, рекомендовані способи і прийоми, якими можна досягти цих проявів духовного життя учнів, дуже бідні. Аналізуючи свої уроки, я прийшла до висновку, що там, де звучить інсценівка, твір залишається довше у пам'яті, ніж просто переказаний зміст твору.Саме так я прийшла до думки про важливість інсценівки художнього твору.
      Легше, звичайно, для мене працювати над складанням інсценівки за драматичним твором. Вибираю найважливіші думки і комбіную. Важче працювати з прозовим твором, бо потрібно окремі думки з монологів, діалогів складати в мову діалогу. Але ефект, на мою думку, заслуговує високої оцінки.Готуючи інсценівки, я вивчаю вмінняучнів читати за певними ролями твір, раджусь з учнями, хто зможе краще виконати роль. Потім призначаю виконавців, готуємо костюми, декорації. Вважаю, що інсценівки забезпечують умови длярозвитку сценічно-ігрової діяльності учнів. Велику увагу приділяю злагодженості дій виконавців, а також їх вмінню передати задум письменника.
   Продуктивними усними завданнями вважаю такі: характеристика головних героїв твору; бесіда; співбесіда; повідомлення про цікаві сторінки життя письменника; знайти цитати, у яких зосереджена головна думка твору; знайти епітети, порівняння для характеристики персонажів твору; розповідь окремих уривків напам'ять; розгадування кросвордів, вікторин.
На уроках  світової літератури намагаюся знайти матеріал, який би свідчив про зв'язки письменника з Україною і відповідно складаю запитання:
1. Назвіть факти з життя А.Ахматової пов'язані з Україною?
2. Куди ведуть корені роду Достоєвських?
3. Які зв'язки Оноре де Бальзака з Україною?
4. Як пов'язане життя Б.Пастернака з Україною?
5. Що ви знаєте про походження В.Маяковського?
Такий матеріал викликає почуття гордості за нашу країну, наш народ.
 Найпродуктивнішими письмовими завданнями вважаю такі:
1. Скласти запитання до вікторини "Що? Де? Коли?", "Чи знаєте ви?...".
2. Нагородити епітетами героїв літературного твору.
3. Дібрати епіграф або заголовок до вивченого твору.
4. Відповісти на запитання до тестів.
5. Виконати завдання за картками.
6. Придумати інший початок або кінцівку твору, дотримуючись авторського стилю.
7. Поділитися своїми враженнями від твору.
8. Продовжити твір власними думками.
9. Скласти інсценівку вивченого твору.
10. Написати передмову (післямову) до певного твору.
11 .Вигадати монолог від імені персонажа вивченого твору.
12. Скласти схеми, кросворди, тести.
  З домашніх завдань вважаю найкращими творчі роботи, що виражаються у складанні тестів, кросвордів, вікторин. Адже тестами необхідно охопити не тільки біографію письменника, але й твір, що вивчається. Практикую складання тестів як за творчістю одного письменника, так і декількох, об’єднаних однією темою в творах.
 У своїй практичній роботі я часто проводжу нестандартні роки, де використовую випереджальні завдання, причому, визначаючи завдання, враховую особливості кожної особистості. На таких уроках виникає атмосфера напруженого інтелектуального пошуку, що розвиває творчі можливості особистості учня. Крім цього, використовую елементи інтеграції з історією, правом, українською літературою, англійською мовою.
Я прагну побудувати свою роботу так, щоб залучити учнів до творчого пошуку, щоб кожен із них міг реалізувати себе.
    Дослідницька робота на уроках – це: дослідження творчості та біографії письменника (цікавий матеріал з Інтернету про певну країну, добу, культуру певного періоду); дібрати музичний супровід; дібрати епіграф; знайти матеріал в Інтернеті на тему: «Письменник і Україна»; дібрати дидактичний матеріал та ілюстрації. Ефективною роботою є складання інсценівок до творів. Перевтілення в героїв творів, сприяє розкриттю індивідуальності учнів.Через малюнки розкривається особистість учня, його розуміння художніх творів, естетичні смаки.

                                Автобіографія
   
       Я, Химич  Світлана Володимирівна, народилася 15 січня 1963 року в

 с. Щурівці  Гайсинського району, Вінницької області.

        У 1970 році пішла у перший клас Щуровецької восьмирічної школи. У 1977 році Щуровецьку восьмирічну школу закрили і нас перевели на навчання до Кузьминецької середньої школи, де я навчалася від 7 по 10 клас. У 1980 році закінчила Кузьминецьку середню школу. Із 1980 по 1982 рік навчалася при Самбірському педагогічному училищі, Львівської області. З 1982 року по даний час працюю в СЗШ І-ІІІ ступенів с. Харпачка, Гайсинського району. У 1982 році вийшла заміж, народила двох синів. В 1986 році вступила на заочну форму навчання до Вінницького державного педуніверситету ім. Островського.  У 1991 році закінчила навчання в університеті, отримавши диплом  за спеціальністю педагогіка і методика початкового навчання.
Батько, Зборовський Володимир Іванович, 1930 року народ­ження, помер

у 1989 році.

Мати, Мельник Марія Петрівна, 1926 року народження, померла у 2005 році.

Склад сім’ї:
Чоловік, Химич Микола Васильович, 1960 року народження, працює оператором газової котельні в СЗШ І-ІІІ ступенів с. Харпачка, син, Химич Іван Миколайович, приватний підприємець, син, Химич Василь Миколайович, тимчасово не працює.
 
 

             МЕТОДИЧНА    РОБОТА

Керівник методичного об’єднання класних керівників